www.treteyskiy.org По-русски Українською
 
Новости

28 декабря 2006
Колектив Постійно діючого третейського суду при ВГО „Український правовий союз” щиро вітає Вас із наступаючим 2007 роком та Різдвом!

Бажаємо Вам любові та турботи близьких людей, посмішок друзів та постійності ділових партнерів.
Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому. Зичимо Вам міцного здоров'я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя! Бажаємо гарного настрою, та гармонії у Вашому житті!
Хай новий рік буде щедрим для Вас на цікаві плани та творчі успіхи, принесе із собою смак нових перемог, впевненість у правильності обраної мети та енергію для її досягнення.

З новими надіями, з новими звершеннями, з новим благополуччям!
З Новим роком, з новим щастям!

26 декабря 2006
ПОСТІЙНО ДІЮЧИЙ ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД
при Всеукраїнській громадській організації
„Український правовий союз”


РІШЕННЯ

11 грудня 2006 р. Справа № Х/ХХХ
Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді Т.,. розглянув спір за позовом фізичної особи-підприємця С. /ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів ХХХХХ; місце проживання та реєстрації: ХХХХХ, с. ХХХХХХ; ХХХХХХХ район, ХХХХХХ обл./,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” /місцезнаходження: ХХХХ, с. ХХХХХХ, ХХХХХХХ р-н, ХХХХХХХ обл. Код ЄДРПОУ: ХХХХХ; п/р ХХХХХХХХХ в АППБ „Аваль” м. ХХХХХХ, МФО ХХХХХ
про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Р”
до фізичної особи-підприємця С.
про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06.
Представники:
Від позивача: В., довіреність від 14.02.2005 р.

Від відповідача: не з’явився

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовоий союз” (далі – Регламент) розглянуто в приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8.
Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” та пунктів 9.1 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р.
Підвідомчість:
При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з третейськими застереженнями, що містяться у пунктах договорі поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р., укладених між Позивачем та Відповідачем, наступного змісту: “Усі спори, розбіжності, що виникають з цього договору у зв’язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” у відповідності з Регламентом цього третейського суду.”

Обставини справи:
Фізична особа-підприємець С. звернулась до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог С. зазначила, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” було укладено два договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. Згідно з цими договорами позивач зобов’язався поставити відповідачу гібриди соняшника загальною вартістю 210000 грн. до 01.04.2006р. Взяті на себе зобов’язання С. виконала 22.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” у свою чергу зобов’язувався поставити фізичній особі-підприємцю С. до 01.10.2006 р. соняшник товарний у кількості 140 тон загальною вартістю 210000 грн., однак своїх зобов’язань вчасно не виконало, та з простроченням строку виконання зобов’язань 04.10.2006 р. поставило фізичній особі-підприємцю С. соняшник товарний у кількості 65,386 тон загальною вартістю 98079 грн. Решта товару Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” не поставлялась. Фізична особа-підприємець С. посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару, вона вправі вимагати оплати відвантаженого нею товару за договорами від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. та відповідно стягнення боргу за несплачений товар.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” у зустрічному позові до фізичної особи-підприємця С. та у відзиві на позовну заяву підтверджує, що дійсно укладало з фізичною особою-підприємцем С. договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06. Однак вважає, що фізична особа-підприємець С. при укладенні зазначених договорів діяла без відповідної ліцензії, з порушенням своєї господарської компетенції і тому договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06. повинні бути визнані недійсними.
Фізична особа-підприємець С. у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує відсутність у неї ліцензії, та вказує, що має ліцензію Міністерства аграрної політики України видану 02.06.2004 р. строком дії з 02.06.2004 р. по 02.06.2007 р.
Розглянувши справу, третейський суд встановив :
2 березня та 22 березня 2006 року фізична особа-підприємець С. та Товариство з обмеженою відповідальністю “Р” уклали між собою два договори поставки матеріально-технічних ресурсів.
Згідно з розділом 2 цих договорів позивач зобов’язувався поставити відповідачу до 01.04.2006 р. гібриди соняшника : “Тітанік” виробництва агрофірми “Сади України”- загальна кількість 2000 кілограм, загальною вартістю 210000 грн.
У відповідності з п. 65 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню.
Фізична особа-підприємець С. мала право на укладення вищезазначених договорів на підставі ліцензії на оптову торгівлю насінням, виданої Міністерством аграрної політики України 02.06.2004 р. строком з 02.06.2004 р. по 02.06.2006 р., копію якої надано третейському суду разом з відзивом на зустрічний позов, а оригінал пред’явлено для ознайомлення у засіданні третейського суду.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем С. спростовані доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Р” про відсутність у неї спеціальної правосуб’єктності на укладення договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Р” про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
У відповідності з розділом 3 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Р” зобов’язувалось поставити фізичній особі-підприємцю С. до 01.10.2006 року соняшник товарний — загальна кількість 140 тон, загальною вартістю 210000 грн.
Фізична особа-підприємець С. виконала свої зобов’язання по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. За накладною № 20 від 22.03.2006 р. Товариству з обмеженою відповідальністю „Р” було відвантажено гібрид соняшника “Тітанік” у кількості 2000 кг вартістю 210000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” свої зобов’язання по поставці фізичній особі-підприємцю С. соняшника товарного у кількості 140 тон загальною вартістю 50000 грн. у строк встановлений договорами не виконало, 04.10.2006 р. поставило фізичній особі-підприємцю С. соняшник товарний за накладною № 01041006 від 04.10.2006 р. у кількості 65,386 тон вартістю 98079 грн. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” повністю не виконало своїх зобов’язань по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р.
Укладені між фізичною особою-підприємцем С. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. є договорами міни (бартеру). Згідно з частиною першою статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Частиною другою цієї статті передбачено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
У відповідності з статтею 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Настання строку поставки товару по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. і невиконання такої поставки з боку відповідача свідчить про його відмову від зобов’язань передати товар. Згідно з частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу. Частиною третьою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.
Таким чином, відмова Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” від поставки товару надала фізичній особі-підприємцю С. право частково відмовитись від договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р., що внаслідок таких дій були трансформовані з договорів міни у договори купівлі продажу.
10 жовтня 2006 року фізична особа-підприємець С. направляла відповідачу – ТОВ „Р” претензію з вимогою сплатити борг та штрафні санкції, що підтверджується описом вкладення в цінний лист зі штампом поштової установи. Відповідач відповіді на претензію не надав і вимоги претензії не виконав.
Згідно з пунктами 7.3. договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань винна сторона зобов’язана сплатити штраф у сумі 20000 гривень, загальна сума штрафів за двома договорами складає 40000 грн.
Проведену з простроченням договірних строків поставку соняшника товарного за накладною у кількості 65,386 тон вартістю 98079 грн. фізична особа-підприємець С. врахувала частково в оплату відповідачем неустойки та частково в оплату поставленого позивачем товару на підставі статті 534 Цивільного кодексу України (черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями).
Борг Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” перед фізичною особою-підприємцем С. за поставлений гібрид соняшника складає 151921 грн.
Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця С. підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України „Про третейські суди”, статтею 56 Регламенту до складу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, належать третейський збір та витрати, пов’язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов’язаних із наданням правової допомоги.
Для захисту своїх прав позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” сплативши третейській збір в сумі 2519,21 грн. у відповідності з Регламентом.
Для представництва інтересів позивача при розгляді справи третейським судом, позивач уклав з фізичною особою-підприємцем В. договір про послуги юриста від 5.10.2006 р. № 56, у відповідності з яким позивач зобов’язався сплатити юристу винагороду у розмірі 5 % від суми задоволених позовних вимог, що складає 7596 грн.
Платіжним дорученням № 55 від 13.11.2006 року фізична особа-підприємець С. сплатила В. за правову допомогу 7595,00 грн. 00 коп.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 534,611,661,712,713,716 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом, третейський суд,
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” до фізичної особи-підприємця С. про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
2. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця С. до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” (місцезнаходження: ХХХХ, с. ХХХХХ, ХХХХХХ р-н, ХХХХХХ обл. Код ЄДРПОУ: ХХХХХХ; п/р ХХХХХХХХ в АППБ „Аваль” м. ХХХХХ, МФО ХХХХ) на користь фізичної особи – підприємця С. (ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів ХХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: ХХХХХ, с. ХХХХХХ; ХХХХХХ район, ХХХХХХХ обл.)борг за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. в сумі 151921 грн., 2519,21 грн. – третейського збору, 7596 грн. витрат на правову допомогу.
4. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” підлягає негайному виконанню.
5. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.


Третейський суддя Т.

Президент Всеукраїнської громадської організації
„Український правовий союз” Б.


21 декабря 2006
РІШЕННЯ

від 25 жовтня 2005 р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді Ш. розглянув спір за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.

Присутні:
позивач: „Ф”

відповідачі: „Б”
„С”
„В”

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” (далі – Регламент) розглянуто у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: вул. Старий Поділ, 8, м. Полтава, Україна.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту та Третейської угоди від 6 вересня 2005 р.

Підвідомчість:

При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди ” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з пунктами 2, 3 укладеної між Позивачем та відповідачами Третейської угоди від 6 вересня 2005 р.

Обставини справи:
Позивач звернулася до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою м. ХХХ вул. ХХХ, ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначила, що 18 лютого 2004 року між нею і „К” було вчинено договір дарування відповідно до якого „К” передала у власність „Ф” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 1/4 (одну четверту) частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий.
Позивач також зазначила, що їй було подаровано металевий гараж у приватну власність, який самовільно зайняв відповідач „Б”. Підтвердженням її права приватної власності на металевий гараж є те, що згідно рішення від 1 лютого 1994 р. виконавчого комітету ХХХ районної ради народних депутатів м ХХХ дозволено „Т” (яка 1 березня 2002 р. подарувала належну їй частку власності в домоволодінні гр. „К”) зареєструвати металевий гараж в домоволодінні вул. ХХХ, ХХ (нині вулиця ХХХ). Підтвердженням права власності „Т” є також висновок ХХХ міжміського бюро технічної інвентаризації від 18 лютого 2002 р. і лист ХХХ бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” від 4 червня 2004 р. № 4559.
Крім того, Позивач зазначила, що на час укладення договору дарування від 18 лютого 2004 р. на території домоволодіння існував водогін з розташованим гусаком (колонкою) яким користувалися попередні власники домоволодіння. Проте даний водогін був зруйнований в 2004 р. відповідачами чим було порушено її право власності і можливість користування даною колонкою.
Позивач також просила стягнути з відповідачів вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 250 грн. яка була проведена згідно ухвали ХХХ районного суду м. ХХХ від 21.06.2004 р. і предметом якої було встановлення ідеальних часток у праві спільної часткової власності.
У зв’язку з порушенням її права власності незаконними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду яку вона оцінює у розмірі 3000 грн.
В судовому засіданні „Ф” відмовилась від позовних вимог в частині стягнення вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 250 грн. яка була проведена згідно ухвали ХХХ районного суду м. ХХХ від 21.06.2004 р., стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. та стягнення третейського збору з відповідачів. Інші позовні вимоги позивач підтримала.
Відповідачі проти задоволення позову заперечують.
„Б” пояснив, що гараж ним було куплено в „А”(„Т”) восени 2002 р. за 800 грн. і тому він володіє металічним гаражем на праві приватної власності.
„Б”, „С” і „В” також зазначили, що замість старого водогону, який вийшов з ладу, ними було прокладено новий за власні кошти. Ні „К”, ні „Ф”. участі в побудові нового водогону не брали так як не проживали в домоволодінні.

Розглянувши справу, третейський суд встановив :

31 серпня 1999 року „Б” придбав згідно договору купівлі-продажу у „М” 19/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,9 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця 19/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала „М” на підставі договору купівлі продажу від 7 грудня 1993 р.
2 жовтня 2001 р. „О” було подаровано „В” і „С” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 22/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця 22/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала дарувальнику „О” на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом виданого 29.01.1996 р. Другою ХХХ державною нотаріальною конторою.
18 лютого 2004 року „К” було подаровано „Ф” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 1/4 (одну четверту) частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця ¼ частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала дарувальнику „К” на підставі договору дарування від 01 березня 2002 р. укладеного з „Т”.
Разом з тим, судом критично оцінюється частка „Ф” в розмірі 1/4 жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що зазначена в договорі дарування. Як вбачається з матеріалів справи „Т” („А”) до 26 лютого 2002 р. володіла 9/50 частиною домоволодіння. Відповідно до рішення виконавчого комітету ХХХ районної в м. ХХХ ради від 26.02.2002 р. № 84 було змінено ідеальні частини в домоволодінні по вул. ХХХ, ХХ у наступних розмірах:
- „Т” – ¼ част.;
- „Б” – 7/20 част;
- „В” – 2/5 част.
Відповідно до рішення ХХХ районного суду м. ХХХ від 15 листопада 2004 р. по справі № 2-3908/204 рішення виконавчого комітету ХХХ районної в м.ХХХ ради від 26.02.2002 р. № 84 про зміну ідеальних часток між співвласниками в будинковолодінні по вул. ХХХ, ХХ в м. ХХХ визнано неправомірним.
Таким чином частка „Ф” повинна становити 9/50 частини домоволодіння.
Судом також встановлено, що металевий гараж перебуває у власності „Ф”, „Б”, „В” та „С” на праві спільної власності.
Не можна погодитися з доводами позивача, що металевий гараж було збудовано в 1994 р. так як відповідно до п.10 рішення виконавчого комітету ХХХ районної ради народних депутатів м. ХХХ від 9 грудня 1980 р. № 715 за згодою співвласників даний гараж вже було тимчасово передано у тимчасове користування „Н”. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального жилого фонду складеного 16.07.1990 р. даний гараж зазначено як самовільно збудований. З рішення виконавчого комітету ХХХ районної у м. ХХХ ради від 01.02.1994 р. № 36 також не можна встановити факт набуття права власності на металевий гараж так як з п. 1 даного рішення вбачається лише надання згоди на реєстрацію даного гаража.
Крім того, при укладенні договору купівлі–продажу між „.М” і „Б” від 31 серпня 1999 р., договору дарування від 2 жовтня 2001 р. згідно якого „О” подарував своє майно „В” і С” та договору дарування від 18 лютого 2004 р. згідно якого „К” подарувала своє майно „Ф”, вартість майна, що переходила до інших сторін визначалася з розрахунку наявної спільної власності на все майно домоволодіння, в тому числі і металевого гаража.
Разом з тим, відповідно до п. 3 договору купівлі–продажу укладеного між „М” і „Б” від 31 серпня 1999 р. встановлено, що зі згоди співвласників в користування покупця переходить: кухня 2-1 пл.10,8 кв.м., передня 2-2 пл. 12,8 кв.м., кімната 2-3 пл. 11.8 кв.м., кімната 2-4 пл.16,5 кв.м., тамбур 2-5 пл. 3,8 кв.м., тамбур IV- пл..4,5 кв.м. та сарай Б. В загальному користуванні: огорожа № 1,2, водогін дворовий № 3. Таким чином, між співвласниками було визначено порядок користування майном, що перебувало у спільній власності. „Б” права на одноосібне користування гаражем не мав без згоди інших співвласників. Суду доказів отримання даної згоди надано не було.
Судом не може бути взято до уваги укладення восени 2002 р. угоди купівлі-продажу металевого гаража між „А” („Т”) Наталією Степанівною і ”Б”, так як на час укладення даної угоди „А” не мала майна в домоволодінні по вул. ХХХ, номер ХХ і тому не мала права ним розпоряджатися. „А”. подарувала належне їй майно „К” 1 березня 2002 р.
З договору купівлі–продажу укладеного між „М”. і „Б” від 31 серпня 1999 р., договору дарування від 2 жовтня 2001 р. згідно якого „О” подарував своє майно „В” і „С” та договору дарування від 18 лютого 2004 р. згідно якого „К” подарувала своє майно „Ф” вбачається наявність водогону на території домоволодіння. Сторони в судовому засіданні пояснили, що на подвір’ї домоволодіння було встановлено гусак (колонка) з якої мешканці брали воду для своїх потреб. Посилання відповідачів, що на час отримання власності „Ф” в домоволодінні, водогін не існував спростовується договором дарування від 18 лютого 2004 р. і показами відповідачів. Відповідачами зокрема зазначено, що у зв’язку з тим, що водопровід постійно виходив з ладу і з метою покращення водопостачання будинку, ними було проведено заміну водогону та проведено водопостачання до будинку. Колонки на території домоволодіння встановлено не було чим було фактично позбавлено право позивача на користування своєю власністю і належними комунальними послугами.
Разом з тим, відповідачі по справі, при прокладенні водогону передбачили можливість підключення квартири „Ф” до мережі в будинку.
Різні господарські будівлі (сараї, гараж тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку (чи його частки) вони переходять до нового власника разом з будинком у відповідній частці, якщо при укладенні договору відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо за договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У відповідності до ст. 55 Закону України „Про власність” власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України.
У порядку глави 14 Регламенту третейським судом були застосовані заходи щодо примирення сторін, зокрема з’ясована думка сторін відносно укладення між ними мирової угоди. На що сторони погодились укласти між собою мирову угоду по цій справі та заявили клопотання про її затвердження третейським судом . В ході третейського розгляду між позивачем і відповідачем була укладена мирова угода наступного змісту:
„Ф” відмовляється від своїх позовних вимог в справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
„Б” набуває права користування металевим гаражем. Право користування сараєм переходить до „Ф” і „В”.
„В”, „С” та „Б” надають право безоплатного підключення „Ф” до водогону в будинку після оформлення відповідної документації у ОП „П”.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.355, 356, 358 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом , третейський суд,
ВИРІШИВ:
1 Затвердити мирову угоду між „Ф”, „В”, „С” та „Б” у справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди наступного змісту:
„Ф” відмовляється від своїх позовних вимог в справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
„Б” набуває права користування металевим гаражем. Право користування сараєм переходить до „Ф” і „В”.
„В”, „С” та „Б” надають право безоплатного підключення „Ф” до водогону в будинку після оформлення відповідної документації у ОП „П”.

2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

23 ноября 2006

РІШЕННЯ

від 5 липня 2005р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді С. розглянув спір за позовом фізичної особи – підприємця „І” до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р.

Представники:
від позивача: „Ш” (довіреність від 14.02.2005 р.)
від відповідача: „Т” (наказ № 1 від 30.10.2002 р.)

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” (далі – Регламент) розглянуто у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: Старий Поділ, 8, м. Полтава, Україна.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту та договору застави від 19 жовтня 2004 р.

Підвідомчість:

При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди ” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з пунктами 5.2, 5.3. укладеного між Позивачем та відповідачем договору застави від 19.10.2004р.

Обставини справи:
Позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що 10 березня 2004 року між фізичною особою-підприємцем „І” та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “Ч” було укладено два договори поставки матеріально-технічних ресурсів, згідно з якими позивач зобов’язався поставити відповідачу гібриди соняшника на загальну вартість 50000 грн. до 01.04.2004р. Взяті на себе зобов’язання позивач виконав 26.03.2004 р. Відповідач у свою чергу зобов’язувався поставити фізичній особі-підприємцю „І” до 01.11.2004 р. соняшник товарний у кількості 50 т. загальною вартістю 50000 грн., однак свої зобов’язання не виконав.
Розглянувши справу, третейський суд встановив :

10 березня 2004 року фізична особа-підприємець „І” та Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “Ч” уклали між собою два договори поставки матеріально-технічних ресурсів.
Згідно з розділом 2 цих договорів позивач зобов’язувався поставити відповідачу до 01.04.2004 р. гібриди соняшника : “Хортиця”, “Драган” виробництва агрофірми “Сади України” у кількості 80 кг гібриду “Хортиця” та 920 кг гібриду “Драган” загальною вартістю 50000 грн.
У відповідності з розділом 3 зазначених договорів відповідач зобов’язувався поставити позивачу до 01.11.2004 року соняшник товарний у кількості 50 т загальною вартістю 50000 грн.
19 жовтня 2004 року між відповідачем і позивачем було укладено договір застави згідно з яким забезпечувалось заставою пшениці озимої врожаю 2005 року з поля № 6, що знаходиться в с. ХХХ ХХХ р-ну, ХХХ області, загальною площею 137 га, виконання заставодавцем — Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “Ч” зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10 березня 2004 року про поставку 4 т соняшнику товарного та 46 т соняшнику товарного, загальною договірною вартістю 50000 грн., неустойка у розмірі та у випадках, передбачених договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р., а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Позивач виконав свої зобов’язання по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. 26.03.2004 р. за накладною № 11 від 26.03.2004 р. відповідачу було відвантажено гібрид соняшника “Драган” у кількості 920 кг вартістю 46000 грн., та гібрид соняшника “Хортиця” у кількості 80 кг вартістю 4000 грн.
Відповідач свої зобов’язання по поставці позивачу соняшнику товарного у кількості 50 т загальною вартістю 50000 грн. не виконав.
Згідно з пунктами 7.3 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. за невиконання своїх зобов’язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 10000 грн., за двома договорами відповідно 20000 грн.
У відповідності з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки , відшкодування збитків.
Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків відносяться вартість втраченого майна; не одержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання іншою стороною.
Згідно з довідкою № 27 від 17.01.2005 року Української універсальної біржі середньозважена ціна 1 т. насіння соняшника 2 класу станом на 29.10.2004 р. складає 1566 грн.
Отже, через невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. позивач зазнав збитків у вигляді вартості непоставленого соняшнику на суму 50000 грн., а також у вигляді упущеної вигоди в сумі 28300 грн., які позивач мав отримати у вигляді прибутку , при умові належного виконання зобов’язань відповідачем.
Для захисту своїх прав позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” сплативши третейській збір в сумі 2066 грн.
Для представництва інтересів позивача при розгляді справи третейським судом, позивач уклав з фізичною особою-підприємцем „Ш” договір про послуги юриста від 15.06.2005 р. № 38, у відповідності з яким позивач зобов’язався сплатити юристу винагороду у розмірі 5 % від суми задоволених вимог, що складає 4915 грн.
Згідно з ч.2 ст.589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, а також витрат понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги.
Договором застави від 19 жовтня 2004 року (пункт 4.3.) передбачено звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою через передачу заставодержателю, яким є позивач, права власності на предмет застави.

У порядку глави 14 Регламенту третейським судом були застосовані заходи щодо примирення сторін, зокрема з’ясована думка сторін відносно укладення між ними мирової угоди. На що сторони погодились укласти між собою мирову угоду по цій справі та заявили клопотання про її затвердження третейським судом. В ході третейського розгляду між позивачем і відповідачем була укладена мирова угода наступного змісту:
Передати фізичній особі-підприємцю „І” право власності на заставлене за договором застави від 19 жовтня 2004 р. майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Ч” на пшеницю озиму врожаю 2005 року з поля № 6 , що знаходиться в селі ХХХ ХХХ району ХХХ області, на площі 137 гектарів, в межах позовних вимог позивача: 50000 грн. вартості непоставленого майна, 28300 грн. упущеної вигоди, 20000 грн. штрафних санкцій, 2066 грн. третейського збору, 4915 грн. витрат на правову допомогу; усього на загальну суму 105281 грн., за ціною, яка визначається за даними Української універсальної біржі на момент прийняття у власність фізичною особою-підприємцем „І” заставленого майна.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.589, 590, 611 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом , третейський суд,

ВИРІШИВ:
1 Затвердити мирову угоду між фізичною особою – підприємцем „І” , яку представляє за довіреністю „Ш”, та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством „Ч”, від імені якого діє генеральний директор „Т”, у справі № ХХХ за позовом фізичної особи–підприємця „І” до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р., наступного змісту:
Передати фізичній особі – підприємцю „І” право власності на заставлене за договором застави від 19 жовтня 2004 р. майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” на пшеницю озиму врожаю 2005 року з поля № 6, що знаходиться в селі ХХХ ХХХ району ХХХ області, на площі 137 гектарів, в межах позовних вимог позивача: 50000 грн. вартості непоставленого майна, 28300 грн. упущеною вигоди, 20000 грн. штрафних санкцій, 2066 грн. третейського збору, 4915 грн. витрат на правову допомогу; усього на загальну суму 105281 грн., за ціною, яка визначається за даними Української універсальної біржі на момент прийняття у власність фізичною особою-підприємцем „І” заставленого майна.
2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

8 ноября 2006
РІШЕННЯ

від 17.08.2006р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді С. розглянув спір за позовом громадянина України С. /дата народження: 03.06.1973р., ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: хххххх; місце проживання та реєстрації: м. ХХХ, вул. ХХХ, буд. 3/7, кв. 38; Паспорт громадянина України: Серія ХХ № ХХХ, виданий ХХХХХ МВ ХМУ УМВС України у ХХХ області 20 березня 2000р./ до Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХ, юридична адреса: ХХХ, м. ХХХ, вул. ХХХ, 149, п/р ХХХХХХ в ХХХ „ХХХХХ” м. ХХХ, МФО ХХХ про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним.
Представники:

Від позивача: С.

Від відповідача: Л., який діє на підставі довіреності № 212 від 22.05.2006р.

Дану справу за згодою сторін розглянуто в приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ 8.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”.

Підвідомчість:
При підготовці матеріалів справи до розгляду суд визнав, що спір підвідомчий для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності із 1 укладеної між Позивачем і Відповідачем третейської угоди від 07.08.2006р., наступного змісту: “Усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з договору оренди транспортного засобу від 02 серпня 2006р., укладеного між Сторонами, або у зв’язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у відповідності з його Регламентом. Сторони домовились, що розгляд їх спору у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін.”

Обставини справи:
Позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що 02.08.2006р. між Позивачем громадянином України С., з однієї сторони та Відповідачем Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т, що діяв на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно з умовами якого С., як Орендодавець, надала, а Дочірнє підприємство „У”, як Орендар, прийняло в строкове платне користування автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску.
Оскільки відповідно до частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, громадянин України С. звернулась до Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” з пропозицією нотаріально посвідчити договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” відмовилось від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору.
На підставі вищевказаного, позивач вважає, що, згідно статті 220 Цивільного кодексу України, третейський суд вправі визнати цей договір дійсним, незважаючи на недотримання нотаріальної форми, встановленої статтею 799 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, посилається на виконання сторонами умов договору оренди та заявляє про неможливість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору та вибору нотаріуса для посвідчення вказаного договору.
Розглянувши матеріали, суд встановив наступне:
Позивач громадянин України С. є власником автомобіля „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, що підтверджує тимчасовий реєстраційний талон серії ХХХ № ХХХ, виданий ХХХХ МРЕВ 02 серпня 2006р.
02.08.2006р. між Відповідачем громадянином України С., з однієї сторони та Позивачем Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т., що діяв на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно з умовами якого С., як Орендодавець, надала, а Дочірнє підприємство „У”, як Орендар, прийняло в строкове платне користування автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску.
Позивач підтверджує, що автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, який є об’єктом оренди відповідно до договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р., на день укладення вказаного договору оренди нікому не був проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває.
Позивач С. у відповідності до договору оренди від 02.08.2006р. передала, а Відповідач Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т., що діяв на підставі Статуту, прийняло автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04.08.2006р.
Позивач громадянин України С. звернулась до Відповідача — Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” з пропозицією нотаріально посвідчити договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
Відповідач — Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” відмовилось від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору.
Відповідно до частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, встановлено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, посилається на виконання сторонами умов договору оренди та заявляє про неможливість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору та вибору нотаріуса для посвідчення вказаного договору.
Таким чином, позовні вимоги Позивача громадянина України С. про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним, підлягають задоволенню.
Витрати з третейського збору у розмірі 500 грн. 00 коп. у відповідності з Регламентом Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” покладається на Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також положеннями Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”, третейський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги громадянина України С. задовольнити.
2. Визнати дійсним укладений між громадянином України С. /дата народження: 03.06.1973р. ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: ХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: м. ХХХХ, вул. ХХХ, буд. 3/7, кв. 38; паспорт громадянина України: серія ХХ № ХХХХХ, виданий ХХХХХХ МВ ХМУ УМВС України у ХХХХХ області 20 березня 2000р./, з однієї сторони, та Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХХХ, юридична адреса: ХХХХ, м. ХХХХХ, вул. ХХХ, 149, п/р ХХХХХХХ в ХХ ХХХ „ХХХХХ” м. ХХХХХ, МФО ХХХХ/, з другої сторони, договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
3. Стягнути з Відповідача Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХХХ, юридична адреса: ХХХХ, м. ХХХХ, вул. ХХХХ, ХХХ, к. ХХХ, п/р ХХХХХХХХ в ХХ ХХХХ „ХХХХХХ” м. ХХХХ, МФО ХХХХ/ на користь Позивача громадянина України С. /дата народження: 03.06.1973р., ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: ХХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: м. ХХХХХ, вул. ХХХХ, буд. 3/7, кв. 38; паспорт громадянина України: серія ХХ № ХХХХХ, виданий ХХХХХХ ХХ ХХХ УМВС України у ХХХХХ області 20 березня 2000р./ витрати, пов’язані з вирішенням спору третейським судом, у сумі 500 грн.
4. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” підлягає негайному виконанню.
5. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

3 ноября 2006
Постоянно действующий третейский суд при Всеукраинской общественной организации "Украинский правовой союз" в рубрике "Новости" сайта третейского суда будет периодически публиковать свои решения (на украинском языке — в соответствии с Регламентом третейского суда).

28 сентября 2006
30 сентября 2006г. исполняется 2 года работы Постоянно действующего третейского суда при Всеукраинской общественной организации «Украинский правовой союз». На сегодняшний день в состав суда входят 44 третейських судьи, разрешаюших споры на всей территории Украины.

28 сентября 2006
21.09.2006г. Верховный Совет Украины принял постановление № 172-V, которым отклонил как непринятый проект Закона Украины о внесении изменений в статью 116 Жилищного Кодекса Украинской ССР ( по поводу запрета принудительного выселения наиболее незащищенных слоев населения из жилых помещений без предоставления других жилых помещений). (Законодательство Украины).

21 июня 2006
Внимание! Третейский суд при Украинском правовом союзе постоянно проводит работу по формированию коллегий третейских судей на всей территории Украины. Принимаем резюме на электронный или почтовый адрес, указанный на нашем сайте в разделе «Контакты», или обращайтесь по телефону 8 (0532) 57-21-81, 57-23-63. Обязательные условия: высшее юридическое образование и опыт работы по специальности не менее трех лет.

21 июня 2006
С целью реализации права человека на правовую помощь в соответствии с Конституцией Украины, Конвенцией о защите прав человека и основных свобод, Указом Президента Украины № 509/206 была одобрена Концепция формирования системы бесплатной правовой помощи в Украине. Этой Концепцией устанавливаются общие принципы формирования и функционирования системы бесплатной правовой помощи в Украине, а также полного или частичного финансирования правовой помощи за счет средств государственного бюджета. Концепция формирования системы бесплатной правовой помощи в Украине (дальше — Концепция) направлена на реализацию права человека на доступ к правосудию в соответствии с Конституцией Украины, Конвенцией о защите прав человека и основных свобод, Международным пактом о гражданских и политических правах. Целью Концепции является создание основ для внедрения государственной системы доступной и качественной правовой помощи, которая б соответствовала потребностям общества. (Министерство Юстиции).

19 июня 2006
Первым решением саммита Евросоюза, открывшемся в Брюсселе 15 июня 2006 года, стал перенос рассмотрения вопроса о будущем европейской конституции на год. После того как летом 2005 года Франция и Нидерланды на общенациональных референдумах проголосовали против Евроконституции, ЕС взял год "на размышления", решив вернуться к вопросу о едином основном законе союза в июне 2006 года. Однако на саммите было признано, что размышления не дали ожидаемого результата, и вопрос был снова отложен. Ожидается, что Германия, которая будет председательствовать в ЕС в 2007 году, предпримет ряд мер по выходу из конституционного тупика. Кроме того, в 2007 году членами Евросоюза станут Румыния и Болгария, и таким образом будет достигнут установленный лимит на количество членов союза — 27 стран. Дальнейшее расширение ЕС станет невозможным без принятия нового основного закона. (Юридическая практика).

29 мая 2006
С целью утверждения в Украине верховенства права и внедрения европейских стандартов в национальную систему судебного устройства и судопроизводства, 10.05.2006 года Указом Президента была одобрена Концепция усовершенствования судейства для утверждения справедливого суда в Украине в соответствии с европейскими стандартами, в которой, в том числе, говорится о том, что государство должно содействовать развитию таких негосударственных институтов, как третейские суды, посредники (медиаторы) и т.д., которые помогают уладить спор, не доводя его до суда. (НПА 9)

10 мая 2006
Кабинет Министров намерен предложить Верховному Совету заменить государственную пошлину за обращение в суд на судебный сбор. Соответствующий законопроект одобрен правительственным комитетом по вопросам правовой политики и обороны. По словам министра юстиции Сергея Головатого Минюст разработал этот законопроект исходя из обязанностей Украины выходящих из ее членства в Совете Европы по усовершенствованию судебной системы. По словам Головатого, переход на судебный сбор позволит повысить финансирование судебной системы. Он отметил, что законопроект предусматривает направление судебного сбора исключительно на финансирование судебной власти. Законопроект предусматривает установку судебных сборов в соотношении к размеру минимальной зарплаты и в зависимости от цены иска. Причем предусмотрено, что судебный сбор при обращении в Хозяйственные суды юридических лиц значительно больше по сравнению со сбором для физических лиц с целью стимулирования предприятий к соблюдению договорной дисциплины. Законопроект также предусматривает существенное сокращение льгот при уплате судебного сбора по сравнению со льготами при уплате госпошлины при подаче заявлений и жалоб в суд. Кабмин направит этот законопроект для утверждения в парламент после утверждения его на заседании Кабмина. (Юридическая практика.)

25 апреля 2006
Парламентом внесены изменения в ст. 240 УК Украины. Изменения определяют незаконное добывание полезных ископаемых общегосударственного значения общественноопасными деяниями. В соответствии с действующей редакцией этой статьи незаконным считается добывание полезных ископаемых, которые не являются общераспрастраненными. (Юридическая газета «Юстиниан»).

19 апреля 2006
Верховный Совет внес на первом чтении изменения в ч. 1 ст. 268 КоАП Украины. Законопроектом предлагается предоставить лицу, которое привлекается к административной ответственности, право защищать себя лично, а также с помощью защитника с момента задержания. (Юридическая газета „Юстиниан”).

18 апреля 2006
Кабинет Министров утвердил региональные средства массовой информации для размещения объявлений о вызове в суд ответчика, третьих лиц, свидетелей, место фактического проживания (пребывания) которых неизвестно. Согласно распоряжению, в число таких региональных печатных СМИ входят "Крымская газета" — Крым, "Подолія" — Винницкая область, "Волинь — нова" — Волынская область, "Вісті Придніпров'я" — Днепропетровская область, "Донбасс-неделя" — Донецкая область, "Житомирщина" — Житомирская область, "Новини Закарпаття" — Закарпатская область. В Запорожской области объявления о вызове в суд должна разместить "Запорізька правда", в Ивано-Франковской — "Галичина", в Киевской — "Київська правда", в Кировоградской — "Народне слово", в Луганской — "Наша газета", во Львовской — "Високий замок", в Николаевской — "Рідне Прибужжя", в Одесской — "Чорноморскі новини", в Полтавской — "Зоря Полтавщини". В Ровенской области объявления о вызове в суд должна разместить "Вісті Рівненщини". В Сумской — "Сумщина", в Тернопольской — "Свобода", в Харьковской — "Слобідський край", в Херсонской — "Наддніпрянська правда", в Хмельницкой — "Подільські вісті", в Черкасской — "Нова доба", в Черниговской — "Деснянська правда". Также распоряжением Кабмин утвердил "Вечерний Киев" размещать объявления о вызове в суд в городе Киеве и "Севастопольские известия" — в городе Севастополе. Об этом сказано в распоряжении Кабміна №205-р от 12 апреля. (Юридическая практика).





17 апреля 2006
Верховный Совет Украины принял в целом законопроект «О внесении изменений в Земельный кодекс Украины», согласно которому существующий мораторий на куплю-продажу земли сельскохозяйственного назначения продолжается с 1 января 2005 г. до 1 января 2008 г. Также три года предоставляется на переоформление права собственности или права аренды гражданами и юридическими лицами, которые фактически имеют в постоянном пользовании земельные наделы, но некоторые положения Земельного кодекса запрещают им это делать. Законопроект ожидает подписи Президента Украины, но значительное количество народных депутатов считают, что вероятность наложения на него вето достаточно большая. (Юридическая газета «Юстиниан»).

13 апреля 2006
Высший административный суд запретил публиковать результаты выборов Верховного Совета по иску блока Наталии Витренко "Народная оппозиция". "Решением Высшего Административного Суда Украины зафиксировано, что официальные результаты выборов, объявленные ЦИК 10 апреля, не могут вступить в силу, поскольку их оглашение велось с нарушением процедуры — таким образом, благодаря судебному решению 11 апреля, по состоянию на сегодня на Украине не оглашены и не вступили в силу официальные результаты парламентских выборов", — сказано в сообщении блока. (Юридическая практика).

12 апреля 2006
Президент Виктор Ющенко подписал закон "Об изменениях в закон Украины "О статусе депутатов местных советов", предусматривающий отмену неприкосновенности депутатов местных советов. Принятый 4 апреля законопроект №7732-7 устанавливает, что уголовное дело против депутата местного совета может возбудить генеральный прокурор или его заместитель, прокурор Крыма, области, Киева или Севастополя, в пределах их полномочий (согласно ранее действовавшему законодательству, дело может возбудить прокурор или суд). Прокурор, который возбудил дело против депутата, не позднее следующего рабочего дня должен сообщить об этом в местный совет. Закон предусматривает, что мера пресечения относительно депутата местного совета в виде подписки о невыезде или взятии под стражу может вводиться исключительно судом (согласно ранее действовавшему законодательству — также исключительно судом, но после получения согласия соответствующего местного совета). (Юридическая практика).

11 апреля 2006

Законом Украины «О внесении изменений в Закон Украины «Об исполнительном производстве» и некоторые другие законодательные акты относительно исполнения судебных решений» от 15 марта 2006 года, внесены изменения в Закон Украины «О третейских судах»: компетентный суд – местный общий суд или местный хозяйственный суд по месту рассмотрения дела третейским судом. Раньше компетентным судом считался местный общий суд или местный хозяйственный суд, в соответствии с подсудностью и подведомственностью, установленных гражданским процессуальным или хозяйственно процессуальным законом. (Законодательство Украины).

10 апреля 2006
Президент Украины Виктор Ющенко подписал Закон "О внесении изменений в Закон Украины "Об исполнительном производстве" и некоторые другие законодательные акты относительно исполнения судебных решений" N3541-IV, принятый парламентом 15 марта 2006 года. Закон направлен на обеспечение своевременности исполнения решений суда, а также решений, выполнение которых проводится согласно Закону "Об исполнительном производстве", усовершенствование порядка их исполнения. (Юридическая практика).

3 апреля 2006
Кабинет министров утвердил условия перевода предприятий, действующих в сфере торговли, общественного питания и услуг на обязательный прием специальных платежных средств в оплату за проданные товары. В соответствие с постановлением, принятым 29 марта, планируется новый обязательный порядок работы торговых предприятий с платежными картами, предусматривающий осуществление их держателями расчетов за товары (услуги). Ожидается, что платежные карты будут приниматься торговыми предприятиями областных центров с площадью торговых залов от 400 кв. м уже с 1 июля 2007 года, в районных центрах с населением более 25 тыс. — с 1 января 2008 года, а во всех районных центрах — с 1 января 2009 года. (Юридическая практика).

30 марта 2006
В Верховном Совете Украины зарегистрирован проект закона «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины» ( касающиеся усовершенствования государственного регулирования в сфере строительства жилья и недопущения махинаций), предоставленный народным депутатом А. Семиногою. (Законодательство Украины).

29 марта 2006
Президент Украины подписал Закон "О Государственной службе специальной связи и защиты информации Украины", принятый народными депутатами Украины 23 февраля 2006 года.
Цель документа — создание Государственной службы специальной связи и защиты информации Украины на базе и за счет Департамента специальных телекоммуникационных систем и защиты информации и соответствующих подразделений Службы безопасности Украины. Он определяет статус, основные задачи и принципы деятельности, структуру, численность, полномочия и права, финансовое и материально-техническое обеспечение этой службы. (Юридическая практика).

21 марта 2006
Комитет по вопросам социальной политики и труда рекомендует парламенту принять за основу проект закона о внесении изменений в некоторые законы Украины (касающихся прав женщин и мужчин, которые совмещают профессиональные и семейные обязанности), предоставленный народными депутатами Т. Бахтеевой и Л. Кириченко. Законопроект направленный на реализацию обеспечения паритетного положения женщин и мужчин во всех сферах жизнедеятельности общества путем правового обеспечения равных прав и возможностей женщин и мужчин, ликвидации дискриминации по признакам пола, которая сохраняется в отдельных действующих законах Украины. (Законодательство Украины).

20 марта 2006
Верховный Совет Украины принял Закон «О статусе и социальной защите граждан, которые пострадали в результате террористического акта или диверсии». Законом законодательно устанавливаются гарантии социальной защиты для граждан, которые признаны потерпевшими от террористического акта или диверсии (статьи 258 и 113 Уголовного кодекса Украины). (Законодательство Украины).

14 марта 2006
21.02.2006 года Парламентом был принят ЗУ „О внесении изменения в статью 23 Закона Украины „Об оплате труда”. В соответствии с ч. 3 ст. 23 ЗУ „Об оплате труда” коллективным договором, как исключение, может быть предусмотрена частичная выплата заработной платы натурой (по ценам не выше себестоимости) в размере, который не превышает не 50, как было раньше, а 30 процентов начисленной за месяц, в тех отраслях либо по тем профессиям, где такая выплата, эквивалентная по стоимости оплаты труда в денежном выражении, является обычной либо желаемой для работников, кроме товаров, перечень которых устанавливается Кабинетом Министров Украины. (Нормативные акты Украины).

9 марта 2006
В соответствии с Постановлением Правления Национального банка Украины от 23.02.2006 года № 63, 21 марта 2006 года состоится презентация банкноты номиналом 1 гривня образца 2006 года, которая введется в оборот с 22 мая 2006 года. (Законодательство Украины).

7 марта 2006
Русский язык получил статус регионального на территории Харькова. Такое решение было принято 06.03.2006г. большинством депутатов Харьковского горсовета. Законодательный орган местной власти и его исполнительные органы в своей работе, а также в официальных документах будут использовать наряду с государственным украинским языком и русский язык, как региональный. (Юридическая практика).

6 марта 2006
03.03.2006г. с целью восстановления эффективного функционирования водохозяйственного – мелиоративного комплекса и активизации инвестиционной деятельности в сфере производства сельскохозяйственной продукции Президент Украины выдал Указ «О методах развития орошаемого земледелия в Украине» в котором говорится о необходимости осуществить методы, направленные на дальнейшее развитие орошаемого земледелия, наращивание аграрного потенциала и создание благоприятных условий для социально-экономического и экологически сбалансированного развития южных регионов Украины. (Законодательство Украины).

3 марта 2006
Верховный Суд Украины отправил председателям апелляционных судов Украины письмо № 1-5/45 от 25.01.2006 года в котором говориться, что превышение разумных сроков рассмотрения гражданского, уголовного, административного либо хозяйственного дела нарушает права, гарантированные п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, а увеличение количества обращений в Европейский суд по правам человека не только ухутшает имидж нашего государства на международном уровне, а и приводит к значительным потерям государственного бюджета. (Законодательство Украины).

2 марта 2006
Верховный Совет урегулировал выполнение решений Европейского суда по правам человека. За принятие в целом проекта закона №7261 "О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека" проголосовали 292 депутата при необходимых 226. В пояснительной записке отмечается, что принятие такого закона необходимо для того, чтобы обеспечить своевременное и полное выполнение решений Европейского суда. Закон закрепляет процедуру выплаты сатисфакции заявителям по делам, рассматривавшимся в Европейском суде по правам человека. Кроме того, закон предполагает принятие мер общего характера по предотвращению аналогичных нарушений в дальнейшем и обеспечат в будущем соблюдение Украиной взятых на себя обязанностей по Конвенции о защите прав человека и основных свобод. В законе также определяется процедура перевода и публикации решений Европейского суда. (Юридическая практика).

28 февраля 2006
Верховный Совет принял новый дисциплинарный устав органов внутренних дел.
За принятие закона №8044 "О Дисциплинарном уставе органов внутренних дел" проголосовали 269 депутатов при необходимых 226.
Проект нового устава состоит из 5 глав, которые определяют суть служебной дисциплины, обязанности лиц рядового и начальнического состава органов внутренних дел относительно ее применения, виды поощрений и дисциплинарных взысканий, порядок и права начальников относительно их применения, а также порядок их обжалования. (Юридическая практика).

20 февраля 2006
Верховный Совет Украины в течении прошедшей пленарной недели принял ряд законопроэктов, в том числе, Законопроэкт о внесении изменений в Закон Украины «Об гражданстве Украины». Законопроэктом уточняются некоторые термины, которые употребляются в Законе Украины «Об гражданстве Украины», а также несколько изменяются условия принятия гражданства Украины и условия его прекращения. Предлагается включить в перечень лиц, которые могут быть законными представителями несовершеннолетнего по делам связанных с гражданством, прийомных родителей несовершеннолетнего, данный законопроэкт имеет другие особенности. (Законодательство Украины)

16 февраля 2006
31 января 2006 года в соответствии с статьей 3 Закона Украины « О Фонде гарантирования вкладов физических лиц» административный совет Фонда гарантирования вкладов физических лиц решил увеличить размер возмещения средств по вкладам, включая проценты, за счет средств Фонда гарантирования вкладов физических лиц до 8000 гривень. (Законодательство Украины)

15 февраля 2006
Комитет по вопросам правовой политики рекомендует парламенту принять за основу проэкт закона о внесении изменений в некоторые законы Украины по поводу оплаты труда и других методов материального и социального обеспечения судей. Целью законопроэкта является реформирование системы оплаты судей, усовершенствование структуры заработной платы судей, реализация других методов социального и материального обеспечения судьи, что создало б условия для укрепления государственных гарантий независимости судьи. (Законодательство Украины)

14 февраля 2006
Верховный Совет принял Закон «О внесении изменений в Кодекс законов о труде Украины». Часть первая статьи 116 дополнена предложением следующего содержания: « О начисленных сумах, принадлежащих работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм». Часть третяя статьи 117 исключена. (Законодательство Украины).

13 февраля 2006
Верховный Совет Украины принял Закон «О внесении изменений в Уголовный кодекс Украины» (относительно защиты прав интеллектуальной собственности). Принятие Закона обусловлено наличием ряда проблемных вопросов в действующем кодексе касающихся обеспечения прав интеллектуальной собственности, которые требуют своего решения на законодательном уровне. В том числе, вносятся изменения в Уголовный кодекс, которые касаются ответственности за нарушение прав интеллектуальной собственности. (Законодательство Украины)

9 февраля 2006
12 января 2006 года были внесены изменения в ст.133-1 Кодекса Украины про административные правонарушения, которая была дополнена ч.7 такого содержания: „Безосновательный отказ от предусмотренного законом льготного перевоза граждан – влечет за собой наложение штрафа на водителей транспортних средств, граждан – субъектов предпренимательской деятельности от восьми до десяти необлагаемых минимумов доходов граждан ”. (Законодательство Украины.)

7 февраля 2006
Президент Украины Виктор Ющенко подписал Закон № 3348-IV «Про внесение изменений в статью 75 Гражданского кодекса Украины», принятый парламентом 17 января 2006 года. Законом внесено изменение в ч.3 ст.75 ГК Украины, в соответствии с которой суд имеет право на основании заявления органа опеки и попечительства лишить лицо полномочий опекуна или попечителя не только в случае неисполнения им своих обязанностей либо помещения подопечного в учебное учреждение, учреждение охраны здоровья или учреждение социальной защиты, а также в случае нарушения прав подопечного. (Законодательство Украины).

6 февраля 2006
19 января 2006 года с целью создания условий для реализации гражданами Украины своих избирательных прав Верховным Советом Украины были внесены изменения в Законы Украины „Про выборы депутатов Автономной республики Крым, местных советов и сельских, поселковых, городских председателей”, „Про выборы народных депутатов”, в соответствии с которыми голосование бедет проводиться в день выборов с семи до двадцяти двух часов без перерыва. (Законодательство Украины)

3 февраля 2006
12 января 2006 года принят Закон Украины « О жилищном фонде социального назначения», который определяет правовые, организационные и социальные основы государственной политики, обеспечивающие конституционное право социально незащищенных слоев населения Украины на получение жилья.

26 января 2006
Вступил в силу Закон Украины от 22 декабря 2005 года № 3273-IV “Об ипотечных облигациях” (опубликован в газете “Голос Украины” № 13 от 24 января 2006 года).

Установлено, что ипотечными облигациями являются облигации, исполнение обязательств эмитента по которым обеспечено ипотечным покрытием в порядке, установленном этим Законом. Ипотечные облигации являются именными ценными бумагами. Ипотечная облигация удостоверяет внесение денежных средств ее собственником и подтверждает обязательство эмитента возместить ему номинальную стоимость этой облигации и денежного дохода в порядке, установленном этим Законом и проспектом эмиссии, а в случае неисполнения эмитентом обзятельств по ипотечной облигации предоставляет ее собственнику право удовлетворить свое требование за счет ипотечного покрытия.

18 января 2006
Вступил в силу Закон Украины от 22 декабря 2005 года № 3261-IV “О внесении изменений в Гражданский кодекс Украины относительно права на информацию” (опубликован в газете “Голос Украины № 7 от 14.01.06.)

Изменениями установлено:

Негативная информация, распространенная о лице, считается недостоверной, если лицо, ее распространившее, не доведет противоположного.

Если личное неимущественное право физического лица нарушено в газете, книге, кинофильме, теле-, радиопередаче и др., которые готовятся к випуску в свет, суд может запретить распространение соответствующей информации.
Если личное неимущественное право физического лица нарушено в номере (выпуске) газеты, книги, кинофильме, теле-, радиопередаче и др., которые выпущены в свет, суд может запретить (приостановить) их распространение до устранения этого нарушения, а если устранение нарушения невозможно, — изъять тираж газеты, книги и т.д. з целью его уничтожения.

Имя физического лица, задержанного, подозреваемого или обвиняемого в совершении преступления, или лица, которое совершило административное правонарушение, может быть использовано (обнародовано) лишь в случае вступления в законную силу обвинительного приговора суда в отношении него или вынесения постановления в деле об административном правонарушении и в других случаях, предусмотренных законом.

Физическое лицо имеет право свободно собирать, хранить, использовать и распространять информацию.
Сбор, хранение, использование и распространение информации о личной жизни физического лица без его согласия не допускаются, кроме случаев, предусмотренных законом, и лишь в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека.
Физическое лицо, распространяющее информацию, обязано убедиться в ее достоверности.
Физическое лицо, распространяющее информацию, полученную из официальных источников (информация органов государственной власти, органов местного самоуправления, отчеты, стенограммы и др. ), не обязано проверять ее достоверность и не несет ответственности в случае ее опровержения.
Физическое лицо, распространяющее информацию, полученную из официальных источников, обязано делать ссылку на такой источник.


14 января 2006
На следующей неделе Верховная Рада Украины планирует повторно рассмотреть Закон Украины "О внесении изменений в Закон Украины "О налоге с доходов физических лиц" относительно налогообложения наследства" з предложениями Президента Украины от 10.01.2006 

14 января 2006
В Верховной Раде Украины зарегистрирован проект Постановления о назначении Черновецкого Леонида Михайловича членом Высшего совета юстиции.

10 января 2006
12 января 2006 года Верховная Рада Украины планирует рассмотреть проект Закона Украины „О внесении изменений и дополнений в некоторые законы Украины” (относительно исполнения решений третейских судов). Этим проектом предусмотрено определение решения третейского суда как исполнительного документа, что отменяет получение стороной спора в компетентном суде приказа или исполнительного листа для принудительного исполнения решения третейского суда.

10 января 2006
На этой неделе Верховная Рада Украины рассмотрит проект Закона о внесении изменений в статью 20 Закона Украины "О судоустройстве Украины". В соответствии с проектом изменений судья может быть уволен з административной
должности (кроме административных должностей в Верховном Суде Украины) в порядке, определенном этой статьей, также на основании отдельного представления Высшего совета юстиции к Президенту Украины по его инициативе. Порядок внесения отдельного представления Высшего совета юстици осуществляестя в соответствии с действующим законодательством Украины. Жалоба, поданная в суд на внесенное отдельное представление Высшего совета юстиции, не приостанавливает его действие.

5 января 2006
В соответствии с проектом Закона от 27.12.2005 о внесении изменений в Закон Украины "Об адвокатуре" адвокатом не может быть лицо, родственники которого занимают должности в суде, прокуратуре, государственном нотариате, органах внутренних дел, службе безопасности, государственного управления региона, на территории которого осуществляется адвокатская деятельность.

 
© Третейский суд при Украинском правовом союзе.
Все права защищены.
 
Сделано в Веб-мастерской Фокс
Информация о проекте