www.treteyskiy.org По-русски Українською
 
Новини

28 грудня 2006
Колектив Постійно діючого третейського суду при ВГО „Український правовий союз” щиро вітає Вас із наступаючим 2007 роком та Різдвом!

Бажаємо Вам любові та турботи близьких людей, посмішок друзів та постійності ділових партнерів.
Нехай прекрасні зимові свята принесуть мир, спокій і злагоду, впевненість у майбутньому. Зичимо Вам міцного здоров'я, успіхів, родинного щастя, достатку і благополуччя! Бажаємо гарного настрою, та гармонії у Вашому житті!
Хай новий рік буде щедрим для Вас на цікаві плани та творчі успіхи, принесе із собою смак нових перемог, впевненість у правильності обраної мети та енергію для її досягнення.

З новими надіями, з новими звершеннями, з новим благополуччям!
З Новим роком, з новим щастям!

26 грудня 2006
ПОСТІЙНО ДІЮЧИЙ ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД
при Всеукраїнській громадській організації
„Український правовий союз”


РІШЕННЯ

11 грудня 2006 р. Справа № Х/ХХХ
Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді Т.,. розглянув спір за позовом фізичної особи-підприємця С. /ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів ХХХХХ; місце проживання та реєстрації: ХХХХХ, с. ХХХХХХ; ХХХХХХХ район, ХХХХХХ обл./,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” /місцезнаходження: ХХХХ, с. ХХХХХХ, ХХХХХХХ р-н, ХХХХХХХ обл. Код ЄДРПОУ: ХХХХХ; п/р ХХХХХХХХХ в АППБ „Аваль” м. ХХХХХХ, МФО ХХХХХ
про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Р”
до фізичної особи-підприємця С.
про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06.
Представники:
Від позивача: В., довіреність від 14.02.2005 р.

Від відповідача: не з’явився

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовоий союз” (далі – Регламент) розглянуто в приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 8.
Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” та пунктів 9.1 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р.
Підвідомчість:
При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з третейськими застереженнями, що містяться у пунктах договорі поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006р. та від 22.03.2006р., укладених між Позивачем та Відповідачем, наступного змісту: “Усі спори, розбіжності, що виникають з цього договору у зв’язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” у відповідності з Регламентом цього третейського суду.”

Обставини справи:
Фізична особа-підприємець С. звернулась до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
В обґрунтування своїх позовних вимог С. зазначила, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” було укладено два договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. Згідно з цими договорами позивач зобов’язався поставити відповідачу гібриди соняшника загальною вартістю 210000 грн. до 01.04.2006р. Взяті на себе зобов’язання С. виконала 22.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” у свою чергу зобов’язувався поставити фізичній особі-підприємцю С. до 01.10.2006 р. соняшник товарний у кількості 140 тон загальною вартістю 210000 грн., однак своїх зобов’язань вчасно не виконало, та з простроченням строку виконання зобов’язань 04.10.2006 р. поставило фізичній особі-підприємцю С. соняшник товарний у кількості 65,386 тон загальною вартістю 98079 грн. Решта товару Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” не поставлялась. Фізична особа-підприємець С. посилається на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов’язань по поставці товару, вона вправі вимагати оплати відвантаженого нею товару за договорами від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. та відповідно стягнення боргу за несплачений товар.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” у зустрічному позові до фізичної особи-підприємця С. та у відзиві на позовну заяву підтверджує, що дійсно укладало з фізичною особою-підприємцем С. договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06. Однак вважає, що фізична особа-підприємець С. при укладенні зазначених договорів діяла без відповідної ліцензії, з порушенням своєї господарської компетенції і тому договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.06. та від 22.03.06. повинні бути визнані недійсними.
Фізична особа-підприємець С. у відзиві на зустрічну позовну заяву заперечує відсутність у неї ліцензії, та вказує, що має ліцензію Міністерства аграрної політики України видану 02.06.2004 р. строком дії з 02.06.2004 р. по 02.06.2007 р.
Розглянувши справу, третейський суд встановив :
2 березня та 22 березня 2006 року фізична особа-підприємець С. та Товариство з обмеженою відповідальністю “Р” уклали між собою два договори поставки матеріально-технічних ресурсів.
Згідно з розділом 2 цих договорів позивач зобов’язувався поставити відповідачу до 01.04.2006 р. гібриди соняшника : “Тітанік” виробництва агрофірми “Сади України”- загальна кількість 2000 кілограм, загальною вартістю 210000 грн.
У відповідності з п. 65 ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” оптова торгівля насінням підлягає ліцензуванню.
Фізична особа-підприємець С. мала право на укладення вищезазначених договорів на підставі ліцензії на оптову торгівлю насінням, виданої Міністерством аграрної політики України 02.06.2004 р. строком з 02.06.2004 р. по 02.06.2006 р., копію якої надано третейському суду разом з відзивом на зустрічний позов, а оригінал пред’явлено для ознайомлення у засіданні третейського суду.
Таким чином, фізичною особою-підприємцем С. спростовані доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Р” про відсутність у неї спеціальної правосуб’єктності на укладення договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Р” про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
У відповідності з розділом 3 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Р” зобов’язувалось поставити фізичній особі-підприємцю С. до 01.10.2006 року соняшник товарний — загальна кількість 140 тон, загальною вартістю 210000 грн.
Фізична особа-підприємець С. виконала свої зобов’язання по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. За накладною № 20 від 22.03.2006 р. Товариству з обмеженою відповідальністю „Р” було відвантажено гібрид соняшника “Тітанік” у кількості 2000 кг вартістю 210000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” свої зобов’язання по поставці фізичній особі-підприємцю С. соняшника товарного у кількості 140 тон загальною вартістю 50000 грн. у строк встановлений договорами не виконало, 04.10.2006 р. поставило фізичній особі-підприємцю С. соняшник товарний за накладною № 01041006 від 04.10.2006 р. у кількості 65,386 тон вартістю 98079 грн. Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „Р” повністю не виконало своїх зобов’язань по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р.
Укладені між фізичною особою-підприємцем С. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Р” договори поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. є договорами міни (бартеру). Згідно з частиною першою статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Частиною другою цієї статті передбачено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
У відповідності з статтею 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання.
Настання строку поставки товару по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. і невиконання такої поставки з боку відповідача свідчить про його відмову від зобов’язань передати товар. Згідно з частиною першою статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу. Частиною третьою статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або в повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється.
Таким чином, відмова Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” від поставки товару надала фізичній особі-підприємцю С. право частково відмовитись від договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р., що внаслідок таких дій були трансформовані з договорів міни у договори купівлі продажу.
10 жовтня 2006 року фізична особа-підприємець С. направляла відповідачу – ТОВ „Р” претензію з вимогою сплатити борг та штрафні санкції, що підтверджується описом вкладення в цінний лист зі штампом поштової установи. Відповідач відповіді на претензію не надав і вимоги претензії не виконав.
Згідно з пунктами 7.3. договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань винна сторона зобов’язана сплатити штраф у сумі 20000 гривень, загальна сума штрафів за двома договорами складає 40000 грн.
Проведену з простроченням договірних строків поставку соняшника товарного за накладною у кількості 65,386 тон вартістю 98079 грн. фізична особа-підприємець С. врахувала частково в оплату відповідачем неустойки та частково в оплату поставленого позивачем товару на підставі статті 534 Цивільного кодексу України (черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями).
Борг Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” перед фізичною особою-підприємцем С. за поставлений гібрид соняшника складає 151921 грн.
Таким чином, позовні вимоги фізичної особи-підприємця С. підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України „Про третейські суди”, статтею 56 Регламенту до складу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, належать третейський збір та витрати, пов’язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов’язаних із наданням правової допомоги.
Для захисту своїх прав позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” сплативши третейській збір в сумі 2519,21 грн. у відповідності з Регламентом.
Для представництва інтересів позивача при розгляді справи третейським судом, позивач уклав з фізичною особою-підприємцем В. договір про послуги юриста від 5.10.2006 р. № 56, у відповідності з яким позивач зобов’язався сплатити юристу винагороду у розмірі 5 % від суми задоволених позовних вимог, що складає 7596 грн.
Платіжним дорученням № 55 від 13.11.2006 року фізична особа-підприємець С. сплатила В. за правову допомогу 7595,00 грн. 00 коп.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 534,611,661,712,713,716 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом, третейський суд,
ВИРІШИВ:
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” до фізичної особи-підприємця С. про визнання недійсними договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р.
2. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця С. до Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” про стягнення боргу за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 02.03.2006 р. та 22.03.2006 р. задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Р” (місцезнаходження: ХХХХ, с. ХХХХХ, ХХХХХХ р-н, ХХХХХХ обл. Код ЄДРПОУ: ХХХХХХ; п/р ХХХХХХХХ в АППБ „Аваль” м. ХХХХХ, МФО ХХХХ) на користь фізичної особи – підприємця С. (ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів ХХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: ХХХХХ, с. ХХХХХХ; ХХХХХХ район, ХХХХХХХ обл.)борг за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 2.03.2006 р. та від 22.03.2006 р. в сумі 151921 грн., 2519,21 грн. – третейського збору, 7596 грн. витрат на правову допомогу.
4. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” підлягає негайному виконанню.
5. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.


Третейський суддя Т.

Президент Всеукраїнської громадської організації
„Український правовий союз” Б.


21 грудня 2006
РІШЕННЯ

від 25 жовтня 2005 р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді Ш. розглянув спір за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.

Присутні:
позивач: „Ф”

відповідачі: „Б”
„С”
„В”

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” (далі – Регламент) розглянуто у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: вул. Старий Поділ, 8, м. Полтава, Україна.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту та Третейської угоди від 6 вересня 2005 р.

Підвідомчість:

При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди ” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з пунктами 2, 3 укладеної між Позивачем та відповідачами Третейської угоди від 6 вересня 2005 р.

Обставини справи:
Позивач звернулася до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою м. ХХХ вул. ХХХ, ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначила, що 18 лютого 2004 року між нею і „К” було вчинено договір дарування відповідно до якого „К” передала у власність „Ф” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 1/4 (одну четверту) частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий.
Позивач також зазначила, що їй було подаровано металевий гараж у приватну власність, який самовільно зайняв відповідач „Б”. Підтвердженням її права приватної власності на металевий гараж є те, що згідно рішення від 1 лютого 1994 р. виконавчого комітету ХХХ районної ради народних депутатів м ХХХ дозволено „Т” (яка 1 березня 2002 р. подарувала належну їй частку власності в домоволодінні гр. „К”) зареєструвати металевий гараж в домоволодінні вул. ХХХ, ХХ (нині вулиця ХХХ). Підтвердженням права власності „Т” є також висновок ХХХ міжміського бюро технічної інвентаризації від 18 лютого 2002 р. і лист ХХХ бюро технічної інвентаризації „Інвентаризатор” від 4 червня 2004 р. № 4559.
Крім того, Позивач зазначила, що на час укладення договору дарування від 18 лютого 2004 р. на території домоволодіння існував водогін з розташованим гусаком (колонкою) яким користувалися попередні власники домоволодіння. Проте даний водогін був зруйнований в 2004 р. відповідачами чим було порушено її право власності і можливість користування даною колонкою.
Позивач також просила стягнути з відповідачів вартість проведеної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 250 грн. яка була проведена згідно ухвали ХХХ районного суду м. ХХХ від 21.06.2004 р. і предметом якої було встановлення ідеальних часток у праві спільної часткової власності.
У зв’язку з порушенням її права власності незаконними діями відповідачів їй завдано моральну шкоду яку вона оцінює у розмірі 3000 грн.
В судовому засіданні „Ф” відмовилась від позовних вимог в частині стягнення вартості проведеної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 250 грн. яка була проведена згідно ухвали ХХХ районного суду м. ХХХ від 21.06.2004 р., стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн. та стягнення третейського збору з відповідачів. Інші позовні вимоги позивач підтримала.
Відповідачі проти задоволення позову заперечують.
„Б” пояснив, що гараж ним було куплено в „А”(„Т”) восени 2002 р. за 800 грн. і тому він володіє металічним гаражем на праві приватної власності.
„Б”, „С” і „В” також зазначили, що замість старого водогону, який вийшов з ладу, ними було прокладено новий за власні кошти. Ні „К”, ні „Ф”. участі в побудові нового водогону не брали так як не проживали в домоволодінні.

Розглянувши справу, третейський суд встановив :

31 серпня 1999 року „Б” придбав згідно договору купівлі-продажу у „М” 19/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,9 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця 19/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала „М” на підставі договору купівлі продажу від 7 грудня 1993 р.
2 жовтня 2001 р. „О” було подаровано „В” і „С” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 22/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця 22/50 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала дарувальнику „О” на підставі свідоцтва про спадщину за заповітом виданого 29.01.1996 р. Другою ХХХ державною нотаріальною конторою.
18 лютого 2004 року „К” було подаровано „Ф” безоплатно належне дарувальнику на праві приватної власності майно, а саме: 1/4 (одну четверту) частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в місті ХХХ по вулиці ХХХ, номер ХХ, на земельній ділянці площею 730,00 кв. м. На зазначеній ділянці розташовані: жилий будинок, дерев’яний, обкладений цеглою, зазначений в плані під літерою „А-1”, жилою площею – 79,90 кв.м., „а2” і „а3” – погріби, „Б” – сарай, „В” – вбиральня”, „Г” – гараж”, „N1,2” – огорожа, „N3” – водогін дворовий. Ця ¼ частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд належала дарувальнику „К” на підставі договору дарування від 01 березня 2002 р. укладеного з „Т”.
Разом з тим, судом критично оцінюється частка „Ф” в розмірі 1/4 жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що зазначена в договорі дарування. Як вбачається з матеріалів справи „Т” („А”) до 26 лютого 2002 р. володіла 9/50 частиною домоволодіння. Відповідно до рішення виконавчого комітету ХХХ районної в м. ХХХ ради від 26.02.2002 р. № 84 було змінено ідеальні частини в домоволодінні по вул. ХХХ, ХХ у наступних розмірах:
- „Т” – ¼ част.;
- „Б” – 7/20 част;
- „В” – 2/5 част.
Відповідно до рішення ХХХ районного суду м. ХХХ від 15 листопада 2004 р. по справі № 2-3908/204 рішення виконавчого комітету ХХХ районної в м.ХХХ ради від 26.02.2002 р. № 84 про зміну ідеальних часток між співвласниками в будинковолодінні по вул. ХХХ, ХХ в м. ХХХ визнано неправомірним.
Таким чином частка „Ф” повинна становити 9/50 частини домоволодіння.
Судом також встановлено, що металевий гараж перебуває у власності „Ф”, „Б”, „В” та „С” на праві спільної власності.
Не можна погодитися з доводами позивача, що металевий гараж було збудовано в 1994 р. так як відповідно до п.10 рішення виконавчого комітету ХХХ районної ради народних депутатів м. ХХХ від 9 грудня 1980 р. № 715 за згодою співвласників даний гараж вже було тимчасово передано у тимчасове користування „Н”. Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального жилого фонду складеного 16.07.1990 р. даний гараж зазначено як самовільно збудований. З рішення виконавчого комітету ХХХ районної у м. ХХХ ради від 01.02.1994 р. № 36 також не можна встановити факт набуття права власності на металевий гараж так як з п. 1 даного рішення вбачається лише надання згоди на реєстрацію даного гаража.
Крім того, при укладенні договору купівлі–продажу між „.М” і „Б” від 31 серпня 1999 р., договору дарування від 2 жовтня 2001 р. згідно якого „О” подарував своє майно „В” і С” та договору дарування від 18 лютого 2004 р. згідно якого „К” подарувала своє майно „Ф”, вартість майна, що переходила до інших сторін визначалася з розрахунку наявної спільної власності на все майно домоволодіння, в тому числі і металевого гаража.
Разом з тим, відповідно до п. 3 договору купівлі–продажу укладеного між „М” і „Б” від 31 серпня 1999 р. встановлено, що зі згоди співвласників в користування покупця переходить: кухня 2-1 пл.10,8 кв.м., передня 2-2 пл. 12,8 кв.м., кімната 2-3 пл. 11.8 кв.м., кімната 2-4 пл.16,5 кв.м., тамбур 2-5 пл. 3,8 кв.м., тамбур IV- пл..4,5 кв.м. та сарай Б. В загальному користуванні: огорожа № 1,2, водогін дворовий № 3. Таким чином, між співвласниками було визначено порядок користування майном, що перебувало у спільній власності. „Б” права на одноосібне користування гаражем не мав без згоди інших співвласників. Суду доказів отримання даної згоди надано не було.
Судом не може бути взято до уваги укладення восени 2002 р. угоди купівлі-продажу металевого гаража між „А” („Т”) Наталією Степанівною і ”Б”, так як на час укладення даної угоди „А” не мала майна в домоволодінні по вул. ХХХ, номер ХХ і тому не мала права ним розпоряджатися. „А”. подарувала належне їй майно „К” 1 березня 2002 р.
З договору купівлі–продажу укладеного між „М”. і „Б” від 31 серпня 1999 р., договору дарування від 2 жовтня 2001 р. згідно якого „О” подарував своє майно „В” і „С” та договору дарування від 18 лютого 2004 р. згідно якого „К” подарувала своє майно „Ф” вбачається наявність водогону на території домоволодіння. Сторони в судовому засіданні пояснили, що на подвір’ї домоволодіння було встановлено гусак (колонка) з якої мешканці брали воду для своїх потреб. Посилання відповідачів, що на час отримання власності „Ф” в домоволодінні, водогін не існував спростовується договором дарування від 18 лютого 2004 р. і показами відповідачів. Відповідачами зокрема зазначено, що у зв’язку з тим, що водопровід постійно виходив з ладу і з метою покращення водопостачання будинку, ними було проведено заміну водогону та проведено водопостачання до будинку. Колонки на території домоволодіння встановлено не було чим було фактично позбавлено право позивача на користування своєю власністю і належними комунальними послугами.
Разом з тим, відповідачі по справі, при прокладенні водогону передбачили можливість підключення квартири „Ф” до мережі в будинку.
Різні господарські будівлі (сараї, гараж тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку (чи його частки) вони переходять до нового власника разом з будинком у відповідній частці, якщо при укладенні договору відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо за договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Згідно ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна у натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
У відповідності до ст. 55 Закону України „Про власність” власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків передбачених цим законом та іншими законодавчими актами України.
У порядку глави 14 Регламенту третейським судом були застосовані заходи щодо примирення сторін, зокрема з’ясована думка сторін відносно укладення між ними мирової угоди. На що сторони погодились укласти між собою мирову угоду по цій справі та заявили клопотання про її затвердження третейським судом . В ході третейського розгляду між позивачем і відповідачем була укладена мирова угода наступного змісту:
„Ф” відмовляється від своїх позовних вимог в справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
„Б” набуває права користування металевим гаражем. Право користування сараєм переходить до „Ф” і „В”.
„В”, „С” та „Б” надають право безоплатного підключення „Ф” до водогону в будинку після оформлення відповідної документації у ОП „П”.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.355, 356, 358 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом , третейський суд,
ВИРІШИВ:
1 Затвердити мирову угоду між „Ф”, „В”, „С” та „Б” у справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди наступного змісту:
„Ф” відмовляється від своїх позовних вимог в справі № ХХХ за позовом „Ф” до „Б”, „С”, „В” про визнання права власності на металевий гараж, що знаходиться за адресою місто ХХХ, вулиця ХХХ, номер ХХ, усунення перешкод у користуванні водогоном, стягнення вартості проведеної експертизи та відшкодування моральної шкоди.
„Б” набуває права користування металевим гаражем. Право користування сараєм переходить до „Ф” і „В”.
„В”, „С” та „Б” надають право безоплатного підключення „Ф” до водогону в будинку після оформлення відповідної документації у ОП „П”.

2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

23 листопада 2006

РІШЕННЯ

від 5 липня 2005р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді С. розглянув спір за позовом фізичної особи – підприємця „І” до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р.

Представники:
від позивача: „Ш” (довіреність від 14.02.2005 р.)
від відповідача: „Т” (наказ № 1 від 30.10.2002 р.)

Дану справу згідно з статтею 15 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” (далі – Регламент) розглянуто у приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: Старий Поділ, 8, м. Полтава, Україна.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту та договору застави від 19 жовтня 2004 р.

Підвідомчість:

При підготовці матеріалів справи до розгляду третейський суд визнав, що спір підвідомчій для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди ” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності з пунктами 5.2, 5.3. укладеного між Позивачем та відповідачем договору застави від 19.10.2004р.

Обставини справи:
Позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що 10 березня 2004 року між фізичною особою-підприємцем „І” та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “Ч” було укладено два договори поставки матеріально-технічних ресурсів, згідно з якими позивач зобов’язався поставити відповідачу гібриди соняшника на загальну вартість 50000 грн. до 01.04.2004р. Взяті на себе зобов’язання позивач виконав 26.03.2004 р. Відповідач у свою чергу зобов’язувався поставити фізичній особі-підприємцю „І” до 01.11.2004 р. соняшник товарний у кількості 50 т. загальною вартістю 50000 грн., однак свої зобов’язання не виконав.
Розглянувши справу, третейський суд встановив :

10 березня 2004 року фізична особа-підприємець „І” та Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство “Ч” уклали між собою два договори поставки матеріально-технічних ресурсів.
Згідно з розділом 2 цих договорів позивач зобов’язувався поставити відповідачу до 01.04.2004 р. гібриди соняшника : “Хортиця”, “Драган” виробництва агрофірми “Сади України” у кількості 80 кг гібриду “Хортиця” та 920 кг гібриду “Драган” загальною вартістю 50000 грн.
У відповідності з розділом 3 зазначених договорів відповідач зобов’язувався поставити позивачу до 01.11.2004 року соняшник товарний у кількості 50 т загальною вартістю 50000 грн.
19 жовтня 2004 року між відповідачем і позивачем було укладено договір застави згідно з яким забезпечувалось заставою пшениці озимої врожаю 2005 року з поля № 6, що знаходиться в с. ХХХ ХХХ р-ну, ХХХ області, загальною площею 137 га, виконання заставодавцем — Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством “Ч” зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10 березня 2004 року про поставку 4 т соняшнику товарного та 46 т соняшнику товарного, загальною договірною вартістю 50000 грн., неустойка у розмірі та у випадках, передбачених договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р., а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Позивач виконав свої зобов’язання по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. 26.03.2004 р. за накладною № 11 від 26.03.2004 р. відповідачу було відвантажено гібрид соняшника “Драган” у кількості 920 кг вартістю 46000 грн., та гібрид соняшника “Хортиця” у кількості 80 кг вартістю 4000 грн.
Відповідач свої зобов’язання по поставці позивачу соняшнику товарного у кількості 50 т загальною вартістю 50000 грн. не виконав.
Згідно з пунктами 7.3 договорів поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. за невиконання своїх зобов’язань винна сторона сплачує штраф у розмірі 10000 грн., за двома договорами відповідно 20000 грн.
У відповідності з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки , відшкодування збитків.
Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків відносяться вартість втраченого майна; не одержаний прибуток (втрачена вигода) на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання іншою стороною.
Згідно з довідкою № 27 від 17.01.2005 року Української універсальної біржі середньозважена ціна 1 т. насіння соняшника 2 класу станом на 29.10.2004 р. складає 1566 грн.
Отже, через невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договорам поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р. позивач зазнав збитків у вигляді вартості непоставленого соняшнику на суму 50000 грн., а також у вигляді упущеної вигоди в сумі 28300 грн., які позивач мав отримати у вигляді прибутку , при умові належного виконання зобов’язань відповідачем.
Для захисту своїх прав позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації “Український правовий союз” сплативши третейській збір в сумі 2066 грн.
Для представництва інтересів позивача при розгляді справи третейським судом, позивач уклав з фізичною особою-підприємцем „Ш” договір про послуги юриста від 15.06.2005 р. № 38, у відповідності з яким позивач зобов’язався сплатити юристу винагороду у розмірі 5 % від суми задоволених вимог, що складає 4915 грн.
Згідно з ч.2 ст.589 Цивільного кодексу України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, а також витрат понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги.
Договором застави від 19 жовтня 2004 року (пункт 4.3.) передбачено звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою через передачу заставодержателю, яким є позивач, права власності на предмет застави.

У порядку глави 14 Регламенту третейським судом були застосовані заходи щодо примирення сторін, зокрема з’ясована думка сторін відносно укладення між ними мирової угоди. На що сторони погодились укласти між собою мирову угоду по цій справі та заявили клопотання про її затвердження третейським судом. В ході третейського розгляду між позивачем і відповідачем була укладена мирова угода наступного змісту:
Передати фізичній особі-підприємцю „І” право власності на заставлене за договором застави від 19 жовтня 2004 р. майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Ч” на пшеницю озиму врожаю 2005 року з поля № 6 , що знаходиться в селі ХХХ ХХХ району ХХХ області, на площі 137 гектарів, в межах позовних вимог позивача: 50000 грн. вартості непоставленого майна, 28300 грн. упущеної вигоди, 20000 грн. штрафних санкцій, 2066 грн. третейського збору, 4915 грн. витрат на правову допомогу; усього на загальну суму 105281 грн., за ціною, яка визначається за даними Української універсальної біржі на момент прийняття у власність фізичною особою-підприємцем „І” заставленого майна.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.589, 590, 611 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також Регламентом , третейський суд,

ВИРІШИВ:
1 Затвердити мирову угоду між фізичною особою – підприємцем „І” , яку представляє за довіреністю „Ш”, та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством „Ч”, від імені якого діє генеральний директор „Т”, у справі № ХХХ за позовом фізичної особи–підприємця „І” до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Ч” про звернення стягнення на заставлене за договором застави від 19.10.2004 р. майно та стягнення за рахунок вартості заставленого майна вартості непоставленої продукції, збитків та штрафу за неналежне виконання зобов’язань за договорами поставки матеріально-технічних ресурсів від 10.03.2004 р., наступного змісту:
Передати фізичній особі – підприємцю „І” право власності на заставлене за договором застави від 19 жовтня 2004 р. майно Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства “Ч” на пшеницю озиму врожаю 2005 року з поля № 6, що знаходиться в селі ХХХ ХХХ району ХХХ області, на площі 137 гектарів, в межах позовних вимог позивача: 50000 грн. вартості непоставленого майна, 28300 грн. упущеною вигоди, 20000 грн. штрафних санкцій, 2066 грн. третейського збору, 4915 грн. витрат на правову допомогу; усього на загальну суму 105281 грн., за ціною, яка визначається за даними Української універсальної біржі на момент прийняття у власність фізичною особою-підприємцем „І” заставленого майна.
2. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

8 листопада 2006
РІШЕННЯ

від 17.08.2006р.

Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у складі третейського судді С. розглянув спір за позовом громадянина України С. /дата народження: 03.06.1973р., ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: хххххх; місце проживання та реєстрації: м. ХХХ, вул. ХХХ, буд. 3/7, кв. 38; Паспорт громадянина України: Серія ХХ № ХХХ, виданий ХХХХХ МВ ХМУ УМВС України у ХХХ області 20 березня 2000р./ до Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХ, юридична адреса: ХХХ, м. ХХХ, вул. ХХХ, 149, п/р ХХХХХХ в ХХХ „ХХХХХ” м. ХХХ, МФО ХХХ про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним.
Представники:

Від позивача: С.

Від відповідача: Л., який діє на підставі довіреності № 212 від 22.05.2006р.

Дану справу за згодою сторін розглянуто в приміщенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ 8.

Склад Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” і порядок його формування, було встановлено відповідно до Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”.

Підвідомчість:
При підготовці матеріалів справи до розгляду суд визнав, що спір підвідомчий для розгляду Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” на підставі статей 5, 6, 12 Закону України “Про третейські суди” від 11.05.2004р. № 1701-IV у відповідності із 1 укладеної між Позивачем і Відповідачем третейської угоди від 07.08.2006р., наступного змісту: “Усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з договору оренди транспортного засобу від 02 серпня 2006р., укладеного між Сторонами, або у зв’язку з ним, або витікають з нього, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” у відповідності з його Регламентом. Сторони домовились, що розгляд їх спору у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” буде проходити тільки на підставі письмових матеріалів наданих сторонами, без проведення усного слухання і виклику сторін.”

Обставини справи:
Позивач звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” з позовом про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що 02.08.2006р. між Позивачем громадянином України С., з однієї сторони та Відповідачем Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т, що діяв на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно з умовами якого С., як Орендодавець, надала, а Дочірнє підприємство „У”, як Орендар, прийняло в строкове платне користування автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску.
Оскільки відповідно до частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, громадянин України С. звернулась до Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” з пропозицією нотаріально посвідчити договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” відмовилось від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору.
На підставі вищевказаного, позивач вважає, що, згідно статті 220 Цивільного кодексу України, третейський суд вправі визнати цей договір дійсним, незважаючи на недотримання нотаріальної форми, встановленої статтею 799 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, посилається на виконання сторонами умов договору оренди та заявляє про неможливість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору та вибору нотаріуса для посвідчення вказаного договору.
Розглянувши матеріали, суд встановив наступне:
Позивач громадянин України С. є власником автомобіля „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, що підтверджує тимчасовий реєстраційний талон серії ХХХ № ХХХ, виданий ХХХХ МРЕВ 02 серпня 2006р.
02.08.2006р. між Відповідачем громадянином України С., з однієї сторони та Позивачем Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т., що діяв на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений договір оренди транспортного засобу, згідно з умовами якого С., як Орендодавець, надала, а Дочірнє підприємство „У”, як Орендар, прийняло в строкове платне користування автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску.
Позивач підтверджує, що автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, який є об’єктом оренди відповідно до договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р., на день укладення вказаного договору оренди нікому не був проданий, не подарований, в спорі і під забороною не перебуває.
Позивач С. у відповідності до договору оренди від 02.08.2006р. передала, а Відповідач Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І”, в особі директора Т., що діяв на підставі Статуту, прийняло автомобіль „MERSEDES-BENZ” SPRINTER 312 д/н ХХ ХХХХ ХХ, 1998 року випуску, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04.08.2006р.
Позивач громадянин України С. звернулась до Відповідача — Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” з пропозицією нотаріально посвідчити договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
Відповідач — Дочірнє підприємство „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” відмовилось від нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору.
Відповідно до частини 2 статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, встановлено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог не заперечує, посилається на виконання сторонами умов договору оренди та заявляє про неможливість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. у зв’язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно розподілу нотаріальних витрат за посвідчення вказаного договору та вибору нотаріуса для посвідчення вказаного договору.
Таким чином, позовні вимоги Позивача громадянина України С. про визнання договору оренди транспортного засобу від 02.08.2006р. дійсним, підлягають задоволенню.
Витрати з третейського збору у розмірі 500 грн. 00 коп. у відповідності з Регламентом Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” покладається на Відповідача.
На підставі викладеного та керуючись частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, Законом України “Про третейські суди”, а також положеннями Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”, третейський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги громадянина України С. задовольнити.
2. Визнати дійсним укладений між громадянином України С. /дата народження: 03.06.1973р. ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: ХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: м. ХХХХ, вул. ХХХ, буд. 3/7, кв. 38; паспорт громадянина України: серія ХХ № ХХХХХ, виданий ХХХХХХ МВ ХМУ УМВС України у ХХХХХ області 20 березня 2000р./, з однієї сторони, та Дочірнім підприємством „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХХХ, юридична адреса: ХХХХ, м. ХХХХХ, вул. ХХХ, 149, п/р ХХХХХХХ в ХХ ХХХ „ХХХХХ” м. ХХХХХ, МФО ХХХХ/, з другої сторони, договір оренди транспортного засобу від 02.08.2006р.
3. Стягнути з Відповідача Дочірнього підприємства „У” Товариства з обмеженою відповідальністю „І” /код ЄДРПОУ ХХХХХ, юридична адреса: ХХХХ, м. ХХХХ, вул. ХХХХ, ХХХ, к. ХХХ, п/р ХХХХХХХХ в ХХ ХХХХ „ХХХХХХ” м. ХХХХ, МФО ХХХХ/ на користь Позивача громадянина України С. /дата народження: 03.06.1973р., ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів: ХХХХХХХ; місце проживання та реєстрації: м. ХХХХХ, вул. ХХХХ, буд. 3/7, кв. 38; паспорт громадянина України: серія ХХ № ХХХХХ, виданий ХХХХХХ ХХ ХХХ УМВС України у ХХХХХ області 20 березня 2000р./ витрати, пов’язані з вирішенням спору третейським судом, у сумі 500 грн.
4. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” підлягає негайному виконанню.
5. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз” є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених Законом України „Про третейські суди”.

3 листопада 2006
Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у рубриці "Новини" сайту третейського суду буде періодично публікувати свої рішення (українською мовою — у відповідності з Регламентом третейського суду).

28 вересня 2006
30 вересня 2006р. виповнюється 2 роки як діє Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Український правовий союз”. На сьогоднішній день до складу суду входять 44 третейських суддів, які вирішують справи на всій території України.

28 вересня 2006
Постановою Верховної Ради України від 21.09.2006р. № 172-V був відхилений як неприйнятний проект Закону України про внесення змін до статті 116 Житлового кодексу Української РСР (щодо заборони примусового виселення найбільш незахищених верств населення із жилих приміщень без надання інших жилих приміщень). (Законодавство України).

21 червня 2006
Увага! Третейський суд при Українському правовому союзі постійно проводить роботу по формуванню колегій третейських суддів на всій території України. Приймаємо резюме на електронну або поштову адресу, зазначені на нашому сайті у розділі „Контакти”, або звертайтесь за телефоном 8 (0532) 57-21-81, 57-23-63. Обов’язкові умови: вища юридична освіта та досвід роботи за фахом не менше трьох років.

21 червня 2006
З метою реалізації права людини на правову допомогу відповідно до Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Указом Президента України № 509/206 було схвалено Концепцію формування системи безоплатної правової допомоги в Україні. Цією Концепцією встановлюються загальні принципи формування і функціонування системи безоплатної правової допомоги в Україні, а також повного або часткового фінансування правової допомоги за рахунок коштів державного бюджету. Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні (далі – Концепція) спрямована на реалізацію права людини на доступ до правосуддя відповідно до Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Метою Концепції є створення засад для впровадження державної системи доступної та якісної правової допомоги, яка б відповідала потребам суспільства. (Міністерство Юстиції).

19 червня 2006
Першим рішенням самміту Євросоюзу, який відкрився в Брюсселі 15 червня 2006 року, було перенесення розгляду питання про майбутнє європейської конституції на рік. Після того як літом 2005 року Франція та Нідерланди на загальнообов’язкових референдумах проголосували проти Євроконституції, ЄС взяв рік на „роздуми”, вирішив повернутися до питання про єдиний основний закон союзу в червні 2006 року. Але на самміті було визнано, що роздуми не дали очікуваного результату, і тому питання знову було відкладено. Очікується, що Німеччина, яка буде головувати у ЄС в 2007 році, здійснить ряд заходів по виходу з конституційного тупика. Крім того, у 2007 році членами Євросоюзу стануть Румунія та Болгарія, і таким чином буде досягнуто встановлений ліміт на кількість членів союзу – 27 країн. Наступне розширення ЄС стане неможливим без прийняття нового закону. (Юридична практика).

29 травня 2006
З метою утвердження в Україні верховенства права та впровадження європейських стандартів у національну систему судового устрою і судочинства, 10.05.2006 року Указом Президента було схвалено Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, в якій, зокрема, зазначається, що держава повинна сприяти розвитку таких недержавних інституцій, як третейські суди, посередники (медіатори) тощо, які допомагають залагодити спір, не доводячи його до суду. ( НАУ 9)

10 травня 2006
Кабінет Міністрів пропонує Верховній Раді змінити державне мито за звернення до суду на судовий збір. Відповідний законопроект схвалено урядовим комітетом з питань правової політики та оборони. За словами міністра юстиції Сергія Головатого, Мінюст розробив цей законопроект виходячи із обов’язків України, як члена Ради Європи, по удосконаленню судової системи. За словами Головатого, перехід на судовий збір дозволить збільшити фінансування судової системи. Він відмітив, що законопроект передбачає направлення судового збору виключно на фінансування судової влади. Законопроект передбачає установку судових зборів по відношенню до розміру мінімальної заробітної плати та в залежності від ціни позову. Передбачено, що судовий збір за звернення до Господарських судів юридичних осіб значно більший за збір для фізичних осіб з метою стимулювання підприємств до дотримання договірної дисципліни. Законопроект також передбачає суттєве зменшення пільг при платі судового збору порівняно з пільгами при сплаті держмита при поданні заяв та скарг до суду. Кабмін направить цей законопроект для підтвердження до парламенту після затвердження його на засіданні Кабміна. (Юридична практика.)

25 квітня 2006
ВР внесла зміни до ст. 240 КК України. Зміни визначають незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення суспільнонебезпечним діянням. Відповідно до чинної редакції цієї статті злочинним вважається видобування корисних копалин, що не є загальнорозповсюдженими. ( Юридична газета „Юстініан”).

19 квітня 2006
ВР України внесла у першому читанні зміни до ч. 1 ст. 268 КпАП України. Законопректом пропонується надати особі, яка притягується до адміністративної відповідальності право захищати себе особисто, а також за допомогою захисника з моменту затримання. (Юридична газета „Юстініан”).

18 квітня 2006
Кабінет Міністрів затвердив засоби масової інформації для розміщення об’яв про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання яких невідомо, зокрема, „Крымская газета" — Крим, "Подолія" — Вінницька область, "Волинь — нова" — Волинська область, "Вісті Придніпров'я" — Дніпропетровська область, "Донбасс-неделя" — Донецька область, "Житомирщина" — Житомирська область, "Новини Закарпаття" — Закарпатська область, у Запорізькій області — "Запорізька правда", в Івано-Франківській — "Галичина", у Київській — "Київська правда", у Кіровоградській — "Народне слово", у Луганській — "Наша газета", у Львівській — "Високий замок", у Миколаївській — "Рідне Прибужжя", в Одеській — "Чорноморскі новини", у Полтавській — "Зоря Полтавщини”,у Рівненській області — "Вісті Рівненщини", в Сумській — "Сумщина", у Тернопільській — "Свобода", у Харківській — "Слобідський край", у Херсонській — "Наддніпрянська правда", у Хмельницькій — "Подільські вісті", у Черкаській — "Нова доба", у Чернігівській — "Деснянська правда". Також розпорядженням Кабмін затвердив "Вечерний Киев" – в місті Київ та "Севастопольские известия" – у місті Севастополь. Про це сказано у розпорядженні Кабміну №205-р від 12 квітня. (Юридична практика).

17 квітня 2006
Верховна Рада України прийняла в цілому законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України», відповідно до якого існуючий мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення подовжується з 1 січня 2005 р. до 1 січня 2008 р. Також ще три роки надається на переоформлення права власності чи права оренди громадянами та юридичними особами, які фактично мають в постійному користуванні земельні наділи, проте деякі положення Земельного кодексу забороняють їм це робити. Законопроект чекає підпису Президента України, проте значна кількість народних депутатів вважає, що імовірність накладення на нього вето є надто великою. (Юридична газета „Юстініан”).

13 квітня 2006
Вищий адміністративний суд заборонив публікувати результати виборів Верховної Ради за позовом Наталії Вітренко „Народна опозиція”. „Рішенням Вищого Адміністративного Суду України зафіксовано, що офіційні результати виборів, оголошені ЦВК 10 квітня, не можуть вступити в силу, оскільки їх оголошення відбулось з порушенням процедури – таким чином, завдяки судовому рішенню 11 квітня, за станом на сьогодні на Україні не оголошені та не вступили в силу офіційні результати парламентських виборів”, — сказано в повідомлені блоку. (Юридична практика).

12 квітня 2006
Президент Віктор Ющенко підписав закон „Про зміни в закон України „Про статус депутатів місцевих рад”, який передбачає відміну недоторканості депутатів місцевих рад. Прийнятий 4 квітня законопроект №7732-7 встановлює, що кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради може порушити відповідно Генеральний прокурор України, заступник Генерального прокурора України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва або Севастополя в межах його повноважень (відповідно раніше діючому законодавству, справу міг порушити прокурор чи суд). Прокурор, який порушив кримінальну справу стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня порушення кримінальної справи. Закон передбачає, що . Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом (відповідно раніше діючому законодавству — також виключно судом, але після отримання дозволу відповідної місцевої ради). Суд, який обрав запобіжний захід стосовно депутата місцевої ради, повідомляє про це відповідну місцеву раду не пізніше наступного робочого дня з дня застосування запобіжного заходу. (Юридична практика).

11 квітня 2006
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень” від 15 березня 2006 року, були внесені зміни до Закону України „Про третейські суди”: компетентний суд – місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом. Раніше компетентним судом вважався місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним чи господарським процесуальним законом. (Законодавство України).

10 квітня 2006
Президент України Віктор Ющенко підписав Закон „Про внесення змін в Закон України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень” N3541-IV, прийнятий парламентом 15 березня 2006 року. Закон направлений на забезпечення своєчасності виконання рішень суда, а також рішень, виконання яких проводиться відповідно Закону „Про виконавче провадження”, вдосконалення порядку їх виконання. (Юридична практика).

3 квітня 2006
Кабінет міністрів затвердив умови переведення торгівців, що провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари. Відповідно до постанови, яка була прийнята 29 березня, планується новий обов’язковий порядок роботи підприємств з платіжними засобами. Платіжні засоби будуть прийматися торговими підприємствами обласних центрів з площею торгових залів від 400 кв.м. вже з 1 липня 2007 року, у районних центрах з населенням більше 25 тис. – з 1 січня 2008 року, а в усіх районних центрах – з 1 січня 2009 року. (Юридична практика).

30 березня 2006
У Верховній Раді України зареєстровано проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла та недопущення махінацій, типових до ситуації з "Еліта-Центром"), поданий народним депутатом А. Семиногою. (Законодавство України).

29 березня 2006
Президент України підписав Закон „Про державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України”, прийнятий народними депутатами України 23 лютого 2006 року.
Мета документу – створення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України на базі та за рахунок Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації та відповідних підрозділів Служби безпеки України. Він визначає статус, основні задачі та принципи діяльності, структуру, чисельність та права, фінансове та матеріально — технічне забезпечення цієї служби. (Юридична практика).

21 березня 2006
Комітет з питань соціальної політики та праці рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законів України (щодо прав жінок і чоловіків, які поєднують професійні та сімейні обов'язки), поданий народними депутатами Т. Бахтєєвою та Л. Кириченко. Законопроект спрямований на реалізацію забезпечення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статті, яка ще зберігається в окремих чинних законах України. (Законодавство України).

20 березня 2006
Верховна Рада України прийняла Закон "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок терористичного акту або диверсії". Законом законодавчо встановлюються гарантії соціального захисту для громадян, які визнані потерпілими від терористичного акту або диверсії (статті 258 та 113 Кримінального кодексу України). (Законодавство України).

14 березня 2006
21.02.2006 року Верховною Радою України був прийнятий ЗУ „Про внесення зміни до статті 23 Закону України „Про оплату праці”. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ„Про оплату праці” колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує не 50, як було раніше, а 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. (Нормативні акти України).

9 березня 2006
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 23.02.2006р. № 63, 21 березня 2006 року відбудеться презентація банкноти номіналом 1 гривня зразка 2006 року, яка буде введена в обіг з 22 травня 2006 року. (Законодавство України).

7 березня 2006
Російська мова отримала статус регіональної на території Харкова. Таке рішення було прийнято 06.03.2006р. більшістю депутатів Харківської міської ради. Законодавчий орган місцевої влади та його виконавчі органи у своєї роботі, а також в офіційних документах будуть використовувати поряд з державною українською мовою і російську мову, як регіональну. (Юридична практика).

6 березня 2006
03.03.2006р. з метою відновлення ефективного функціонування водогосподарсько-меліоративного комплексу та активізації інвестиційної діяльності у сфері виробництва сільськогосподарської продукції Президент України видав Указ „Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні” в якому постановив визнати за необхідне здійснити заходи, спрямовані на дальший розвиток зрошуваного землеробства, нарощування аграрного потенціалу і створення сприятливих умов для соціально-економічно та екологічно збалансованого розвитку південних регіонів України. (Законодавство України).

3 березня 2006
Верховний Суд України надіслав головам апеляційних судів України листа № 1-5/45 від 25.01.2006 року в якому говориться, що перевищення розумних строків розгляду цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету. (Законодавство України).

2 березня 2006
Верховна Рада врегулювала виконання рішень Європейського суду з прав людини. За прийняття в цілому проекту закону №7261 „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” проголосували 292 депутата при необхідних 226. В пояснювальної записці зазначається, що прийняття такого закону необхідно для того, щоб забезпечити своєчасне та повне виконання рішень Європейського суду. Закон закріплює процедуру виплати сатисфакції заявникам по справам, які розглядалися в Європейському суді з прав людини. Крім того, закон передбачає прийняття заходів загального характеру по запобіганню аналогічних порушень в подальшому та забезпечать в майбутньому дотримання Україною взятих на себе обов’язків за Конвенцією про захист прав людини та основних свобод. В законі також визначається процедура перекладу та публікації рішень Європейського суду. (Юридична практика).

28 лютого 2006
Верховна Рада прийняла новий дисциплінарний статут органів внутрішніх справ.
За прийняття закону №8044 „Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ” проголосували 269 депутатів при необхідних 226.
Проект нового статуту складає 5 глав, котрі визначають сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ стосовно її застосування, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок та права начальників стосовно їх застосування, а також порядок їх оскарження. (Юридична практика).

20 лютого 2006
Верховна Рада України впродовж минулого пленарного тижня прийняла низку законопроектів, зокрема, Законопроект про внесення змін до Закону України "Про громадянство України". Законопроектом уточнюються деякі терміни, що вживаються в Законі України „Про громадянство України”, а також дещо змінюються умови набуття громадянства України та підстави його припинення. Пропонується включити до переліку осіб, що можуть бути законними представниками неповнолітнього у справах пов’язаних із громадянством, прийомних батьків неповнолітнього, вказаний законопроект має і інші особливості. (Законодавство України)

16 лютого 2006
31 січня 2006 року відповідно до статті 3 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вирішила збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, уключаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 8000 гривень. (Законодавство України)

15 лютого 2006
Комітет з питань правової політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законів України щодо розміру оплати праці та інших заходів матеріального і соціального забезпечення суддів. Метою законопроекту є реформування системи оплати праці суддів, удосконалення структури заробітної плати судді, реалізація інших заходів соціального та матеріального забезпечення судді, що створило б умови для посилення державних гарантій незалежності судді. (Законодавство України)

14 лютого 2006
Верховна Рада України прийняла Закон „Про внесення змін до Кодексу законів про працю України”. Частину першу статті 116 доповнено реченням такого змісту:"Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум". Частина третя статті 117 виключена. (Законодавство України)

13 лютого 2006
Верховна Рада України прийняла Закон „Про внесення змін до Кримінального кодексу України” (щодо захисту прав інтелектуальної власності). Прийняття Закону обумовлено наявністю ряду проблемних питань у чинному кодексі стосовно забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, що потребують свого вирішення на законодавчому рівні. Зокрема, вносяться зміни до Кримінального кодексу України в частині, які стосуються відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності. (Законодавство України)

9 лютого 2006
12 січня 2006 року були внесені зміни до статті 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка була доповнена частиною сьомою такого змісту: "Безпідставна відмова від передбаченого законом пільгового перевезення громадян — тягне за собою накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".(Законодавство України.)

7 лютого 2006
Президент України Віктор Ющенко підписав Закон № 3348-IV «Про внесення зміни до статті 75 Цивільного кодексу України», прийнятий парламентом 17 січня 2006 року. Законом пропонується внести зміну до частини третьої статті 75 ЦК України, згідно з якою суду надається право на підставі заяви органу опіки та піклування звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника не тільки у разі невиконання нею своїх обов'язків чи поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту, а й у разі порушення прав підопічного. (Законодавство України).

6 лютого 2006
19 січня 2006 року з метою створення умов для реалізації громадянами України своїх виборчих прав Верховною Радою України були внесені зміни до Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" та Закону України "Про вибори народних депутатів України", відповідно до яких голосування буде проводитися в день виборів з сьомої до двадцять другої години без перерви. (Законодавство України)

3 лютого 2006
12 січня 2006 року прийнято Закон України „ Про житловий фонд соціального призначення”, який визначає правові, організаційні та соціальні засади державної політики щодо забезпечення конституційного права соціально незахищених верств населення України на отримання житла.

26 січня 2006
Набув чинності Закон України від 22 грудня 2005 року № 3273-IV “Про іпотечні облігації” (опублікований в газеті “Голос України” № 13 від 24 січня 2006 року).

Встановлено, що іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому цим Законом. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому цим Законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття.

18 січня 2006
Набув чинності Закон України від 22 грудня 2005 року № 3261-IV “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо права на інформацію” (опублікований в газеті “Голос України № 7 від 14.01.06.)

Змінами встановлено:

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які готуються до випуску у світ, суд може заборонити розповсюдження відповідної інформації.
Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, — вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.

Ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

14 січня 2006
На наступному тижні Верховна Рада України планує повторно розглянути Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо оподаткування спадщини" з пропозиціями Президента України від 10.01.2006 

14 січня 2006
У Верховній Раді України зареєстровано проект Постанови про призначення Черновецького Леоніда Михайловича членом Вищої ради юстиції.

10 січня 2006
12 січня 2006 року Верховна Рада України планує розглянути проект Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України” (щодо виконання рішень третейських судів). Цим проектом передбачено визначення рішення третейського суду як виконавчого документу, що відміняє отримання стороною спору в компетентному суді наказу або виконавчого листа для примусового виконнання рішення третейського суду.

10 січня 2006
На цьому тижні Верховна Рада України розгляне проект Закону про внесення змін до статті 20 Закону України "Про судоустрій України". Згідно з проектом змін суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також на підставі окремого подання Вищої ради юстиції до Президента України за її ініціативою. Порядок внесення окремого подання Вищої ради юстиції здійснюється згідно з чинним законодавством України. Скарга, подана до суду на внесене окреме подання Вищої ради юстиції, не зупиняє його дію.

5 січня 2006
Згідно з проектом Закону від 27.12.2005 про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру" адвокатом не може бути особа, родичі якої займають посади в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління регіону, на території якого здійснюється адвокатська діяльність.

 
© Третейський суд при Українському правовому союзі.
Всі права захищено.
 
Зроблено в Веб-майстерні Фокс
Інформація про проект